77.Сутність та етапи становлення світової системи господарства.

Світове господарство являє собою сукупність націо­нальних економік і особливої сфери суспільно-виробничих зв'язків, що ви­ходять за територіальні межі окремих країн, - міжнародних економічних відносин.

Світове господарство пройшло довгий шлях остаточно сформувавшись близько 100 років тому. Деякі вчені відносять його виникнення до часів Римської імперії, інші – з часів географічних відкриттів XV – XVI ст, які зумовили прискорений розвиток міжнародної торгівлі коштовностями, прянощами, дорогоцінними металами, рабами. Однак торгівля новими країнами поширилася з експедиціями Колумба, Магеллана та ін.

Початковий етап становлення світового господарства пов’язують з остаточною перемогою над феодалізмом, процессом первісого нагромадження капіталу і формуванням відносин вільної конкуренції.

Етапи становлення світового господарства:

1. Кін.XV-кін.XVI ст. :

• Початок формування світових ринків

• Процесс розкладу замкнутого феодального господарства

• Процесс формування ринкових капіталістичних відносин

• Процесс первісого нагромадження капіталу

• Фрмування відносин вільної конкуренції

• Центральною фігурою руху економіки стає «економічна людина»

2. Кін.XVI – 2 пол. XIXст.:

• Суспільний поділ праці вийшов за межі національних господарств

• Поглиблюється міжнародний поділ праці – спеціалізація, інтернаціоналізція виробництва, вільне переміщення у геоекномічному просторі товару і капіталу

• Період промислових революцій

• Період розвитку класичного капіталізму

• Залежність економік країн одна від одної, від світової економічної кон'юкутри товарів

3. На межі XIX – XXст.:

• Сформувалася світова система господарства – вона виступає як сукупність національних господарств, що знаходиться в динаміці та розвитку, міжнародних економічних організаційф та міжнародних економічних відносин (МПП, інтернаціоналізація виробництва, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків

• Між національними господарствами відбувається міграція капіталів, робочої сили, товарів, виникають спільні підприємства, інститути, організації

• Утворюються міжнар. Монополістичні союзи

• Результатами інтернаціоналізації капіталу стало утворення міжнародних монополій у формах транснац.корпорацій та міжнароднх корпорацій

Суть світового господарства визначається тим універсальним зв'язком між національними господарствами, який забезпечує їхню реальну єдність на основі міжнародного поділу праці, науково - технічної і вироб­ничої торгівлі, валютних і кредитних відносин, тобто міжнародними еко­номічними відносинами.

78.Зміни в господарствах країн Західної цивілізації в 20-30 рр. Хх ст. Та їх відображення в теоретичній системі Дж. М. Кейнса.

На поч 20ст в країнах Зх цивілізації відбулось утвердження монополістичних відносин в економіці індустрі­альних країн, що позначилося на їхньому внутрішньополітичному кліматі, зростали тоталітарні тенденції, відбувалась мілітаризація. На міжнародних відносинах посилилась боротьба за ринки збуту, геополітичний вплив. Деформацій зазнали конкурентні відносини, що призвело до серйозних соціально - економічних потрясінь (банкрутства слаб­ких підприємств, безробіття, зубожіння робітників і сільського населення тощо). Крім того, посилення монополізації виробницт­ва зміцнило політичну владу монополістичної буржуазії, яка й надалі прагнула проводити олігархічну політику.

Економічна криза 1929-33рр продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ірраціональністю стихійних ринкових процесів.

У 1936 англ економіст Кейнс видав книгу “Загальна теорія зайнятості, процента, грошей”, цим самим створивши теорет базу нового напряму котрий обгрунтовує неможливість саморегулювання капітал. економіки на мікрорівніта необхідності державного втручання в екон процеси.

Кейнс(1883-1946)-англ.ек-ст, держ. і політичний діяч. Гол.праця - “Загальна теорія вартості, процента і грошей” (1936) - книгу сприйняли у колі великої буржуазії і назв. “біблією кейнсіанства”.

Кризи 1929-1933рр. змінює погляди Кейнса, він пориває з ідеями фритредерства, вв., що доба вільної конкуренції вичерпала свої можливості.

Він чітко сформулював новий напрям ек. теорії дер-го регулювання ек-ки.

Намагався показати, що механізм автоматичного зрівняння попиту та пропозиції, на якому базується неокласична теорія, є утопією. Сучасний рівень В залежить від сукупного і ефективного попиту, що забезпечений грішми, тобто від реальних витрат на придбання товарів та послуг. Нац-ний доход витрачається на спож-ня і нагромадження, складається з особистого та виробничого попиту. Людина схильна споживати менше із зростанням її доходу – “основний психологічний з-н”. Виробничий попит є показником бажання капіталістів інвестувати свої капітали. Він відображується в інвестиціях. Необхідна умова нормального розв-ку ек-ки – збільшення інвестиційних витрат, котрі покликані поглинути все зростаючий обсяг заощаджень (інвестиції = заощадженням). Вказував на існування 3-х мотивів, здатних спонукати людину зберігати гроші замість активів: трансакційний мотив (бажання мати готівку для непередбачених платежів), мотив остороги та спекулятивний мотив (страх втрати капітал).

Щоб уникнути величезних витрат від спадів та криз, необхідно активне макроек-не регулювання сукупного попиту з боку держави: грошовий обіг та грошову політику, нагромадження капіталу та інвестування і реалізацію виробленних товарів. Кейнс розглядав гроші як 1 з типів багатства та частина портфелів активів, яку господарюючі агенти бажають зберігати у формі грошей, залежить від того, наскільки високо вони оцінюють властивість ліквідності. Виступав прихильником наявності великої к-ті грошей в обігу, що повинно було впливати на зниження % ставки. Це повинно було стати стимулом зменшення “обережності ліквідності” та зростання інвестицій.

Від Кейнса бере початок концепція дефіцитного фінансування або штучного накачування грошей в ек-ку, що є доповненням до загального потоку витрат і компенсує недостатній попит, зайнятість та прискорює зростання нац-ого доходу.

При загрозі ек-ого спаду уряд може протидіяти цьому шляхом скорочення податків, збільшення трансфертних платежів чи підвищення видатків на оборону, розв-к інфраструктури або інші цілі. При загрозі інфляції уряд може підвищити податки, зменшити трансфертні платежі, відкласти заплановані державні закупівлі. Зміна рівня рівноваги нац-ого доходу відбувається більшою мірою, ніж зміни висхідного рівня автономних витрат, що його викликали. Це поняття у макроек-ної теорії відоме як мультиплікаційний ефект – зростання інвестицій автоматично веде до зростання зайнятості та до пропорційного зростання нац-ого до-ходу, а коефіцієнтом пропорційності є величина мультиплікатора.