62. Нові форми господарювання на етапі монополістичної конкуренції

В останній чверті XIX ст. відбуваються, по суті, революційні зміни у ринковій системі: перехід від вільної конкуренції до монополістичної, ви­никнення нових форм власності та господарювання.

Монополії в кінці XIX ст. перетворилися в головну форму господарських одиниць країн Європейської цивілізації, стали відігравати провідну роль в їх економіці.

У ринковій системі монополії виступають у вигляді картелів( об*єднання підприємств, що виробляють однакову продукцію з метою проведення єдиної екон та технологічної політики), синдика­тів, трестів та концернів як нових форм господарювання щодо виробницт­ва, збуту продукції, керівництва підприємствами.

З переходом від системи вільної конкуренції до монополістичної відми­рають старі форми організації господарства та з'являються нові. Так, посту­пово зникають фірми, які належали одній сім'ї. Виникають великі підприємства, у фінансовій сфері зникають заставні контори, а їх місце займають потужні банки. Виникають нові елементи ринкової інфраструктури - торговельні палати, контори аудиту та лізингу, довірчі товариства, біржі праці, різні фонди.

Структурні зрушення в промисловості кінця XIX ст., поява нової техніки та технологій, загострення конкурентної боротьби між підприємцями вимага­ли одночасно великих коштів, яких не вистачало навіть у великих власників. Особливо потреба в коштах зросла зі збільшенням розмірів підприємств та впровадженням нової техніки. За цих умов стало необхідним залучення сторонніх капіталів через випуск акцій - цінних паперів. Виникає колективна акціонер­на форма приватної власності. Акціонерні товариства накопичують кошти, посилюють концентрацію капіталу.

Таким чином, акціонерна форма власності стала відігравати основну роль у розвитку економіки.

У керівних конторах монополій утворюються нові структурні відділи: нової техніки та технології, нових методів праці тощо. Ці прогресивні захо­ди були спрямовані на одержання більших прибутків в умовах загострення конкурентної боротьби між монополіями. Швидкого розвитку набувають та­кі нові форми господарювання, як акціонерні компанії, транснаціональні кор­порації та міжгалузеві компанії. Монополістична ринкова система не знижує конкуренції, а, навпаки, загострює її.

Особливість конкуренції між монополіями полягає у диференціації їхньої продукції, яка відрізняється кращою якістю. Насичення монополіями ринків своїх країн товарами призводить до того, що вони виходять з товарами на ринки інших країн, де стикаються з товарами подібних монополій. Це загос­трює конкуренцію. Конкурентна боротьба між монополіями примушує їх укладати угоди про розподіл світових ринків.

Домінування монополій в економіці, придушення ними малих та середніх підприємств, які не витримали конкуренції, привело до прийняття антимонопольних законів, першим з них був прийнятий у США.

63. Внесок а.Маршалла у світову економічну науку та вплив його праць на формування сучасної економічної теорії

Найбільший внесок у економічну теорію зробив професор Кембриджського університету Альфред Маршалл. Особливу популярність ученому принесла праця «Принципи економікс» (1890), в якій систематизовано й узагальнено поло­ження пострикардіанської політичної економії, австрійської школи та інших напрямів економічної думки. Ця праця поклала початок новому напряму в економічній науці, що згодом дістав назву неокласичного економічного аналізу. По суті, Маршалл поставив завдання щодо створення синтетичної теорії вартості на основі різних теорій, що знайшло підтримку як у прихиль­ників неокласичного напряму, так і в його супротивників. Інші рпаці маршала:

«Економіка промисловості»1889р

- «Учення політичної економії»1906р

-«Трактат про соціологію»1916р

-«Промисловість і торгівля»1919р

-«Гроші,кредит і комерція»1923р

Маршалл був супротивником трудової теорії вартості. Тому вчений відкинув метод причинно-наслідкових залежностей одних явищ від інших. Так виник аналітичний метод Маршалла, який згодом було названо теорією часткової рів­новаги. Відповідно до цієї теорії у кожній окремій ситуації дослідник повинен вважати постійними всі елементи, крім одного, й аналізувати його зміни. За­вдяки Маршаллу почали широко застосовуватися математичні методи ви­вчення функціональних співвідношень між економічними явищами, що дозво­лило вченим розробляти практичні, конкретні проблеми ринку.

Центральне місце у працях Маршалла і його школи займає ринковий ме­ханізм формування цін. Вихідним пунктом теорії ученого став такий по­стулат: ні попит, ні пропозиція не мають пріоритету з погляду визначення цін, а є рівноправними елементами механізму ринкового ціноутворення.

На сьогодні великим досягненням при­кладного характеру стали дослідження вченого, присвячені виявленню динаміки витрат виробництва (стосовно окремих підприємств).

Він запропонував три можливі моделі динаміки витрат. Існують га­лузі, стверджував Маршалл, де граничні витрати, а отже, і ціна пропозиції, не залежать від обсягу випуску продукції (закон постійної віддачі або за­кон постійної продуктивності). Але є галузі, у яких зі збільшенням обсягу виробництва граничні витрати виробництва одиниці продукції знижуються (закон зростаючої віддачі або закон зростаючої продуктивності. До третьої категорії відносять виробництва, де в міру їх розширення спо­стерігається зростання граничних витрат і відповідно цін пропозиції (закон спадної віддачі або закон спадної продуктивності). Отже, Маршалл вклю­чив у теорію ціни важливе положення про залежність ціни пропозиції від виробництва.

Запропонований Маршаллом механізм ціноутворення є більш збалансова­ним, ніж концепція австрійської школи. Аналіз фактора часу, наведений уче­ним, вплинув на реальні процеси та їх відображення економічною наукою.

Розробляючи проблему попиту, Маршалл створив концепцію «еластичності попиту», під якою розуміють функціональну залежність попиту від зміни цін. Дана концепція набула розвитку у практичних дослідженнях кон­кретної кон'юнктури ринку, при прогнозуванні ефективного функціонування гос­подарського механізму. Поняття «еластичності» надалі стаю застосовувати­ся в розробленні проблем ціни й попиту, ціни і пропозиції товару, процента і пропозиції капіталу, заробітної плати й наявної робочої сили.

Важливе місце у теоретичній системі Маршалла належить теорії розподілу. Згідно з цією теорією кожний із факторів виробництва (земля, праця, капітал, підприємницька діяльність) також підлягають дії попиту і пропозиції. Прибу­ток не є гарантованим доходом підприємця, а змінюється зі зміною цін.

Отже, економічна теорія Маршалла вплинула на розвиток економіч­них наук. Концепції ціни, попиту та пропозиції, витрат виробництва, введені кембриджською школою до наукового обігу, стали предметом подальшого вивчення й розвитку. Сучасними економістами широко ви­користовуються і модифікуються розроблені Маршаллом теорії «ела­стичності» попиту та пропозиції, квазирентного доходу тощо.