57. Господарська система Гетьманату та її еволюція на протязі другої половини XVII — середини XVIII ст.

Гетьманщина склалася після нац-визв війни укр народу під керівництвом Б.Хм 1648-1657 і проіснувала до 1782 р.

На поч існування гетманська д-ва була фактично незалежною з:

-виборністю гетьмана, полкової та сотської старшини

-власним військово-адмін управлінням

-єдиною податковою, судовою фінансовою та військовою системою-самостійними дипломатичними зносонами з іноземними д-ми.

Після переяславської ради 1654р між У і Росією, московський уряд почав систематичне обмеження прав гетьманщини, яка фактично перетворилася на автономію. Згодом було утворено першу Малорос колегію, що мала право контролювати дії гетьмана та уряду. 1764 р катерина 2 скас гетьманщину, якою почала управляти друга малорос колегія.

Еволюція соціальних відносин і розвиток госпо­дарства України в другій половині XVII - початку XVIII ст. відбувається у складних суспільно-полі­тичних умовах.

Суспільно-політичний лад, що сформувався за часів Б. Хмельницького, був несумісним із самодержавно-кріпосницькою системою Росії, і з часом це призвело до повної втрати як по­літичної автономії, так і самобутніх рис господарського розвитку.

Незважаючи на вкрай несприятливі умови, в економіці Лівобереж­ної України з'являються паростки товарного господарства у вигляді купець­кого капіталу, підприємництва, поширення найманої праці. Купецький капітал зростав як за рахунок торгівельних операцій, так і внаслідок занять купців лихварст­вом та орендарством. Використовуючи різні форми збагачення, купецтво ак­тивно впливало на поглиблення товарності виробництва промислової та сільськогосподарської продукції, активізацію зв'язків між регіональними ринками та формування єдиного всеукраїнського ринку.

Застосовувався купецький капітал і в промисловості, проте формування відповідної верстви населення, господарська діяльність якої спрямовувалася на виробництво товарного продукту, відбувалося в основному за рахунок інших джерел. Ліквідація кріпацтва, особиста свобода селян, перехід землі у власність Війська Запорозь­кого відкривали широкі можливості для розвитку господарської ініціативи значної частини населення: товарну продукцію стали виробляти не лише багаті міщани, а й козаки та збагатілі селяни. Особливого поширення цей про­цес набув у таких галузях, як селітроваріння, залізоробна промисловість, виробництво скла. З кінця XVII ст. козацька старшина, яка зміцнила своє становище, починає прибирати до своїх рук ці та інші галузі промисловості. У цей період старшинське землеволодіння стає домінуючим, а особиста залежність селян-виробників посилюється, стає цілком зрозумілим зростання феодальних рис в організації промислово­го виробництва, притаманних мануфактурному виробництву в Росії.

Формування та зростання старшинського землеволодіння в другій поло­вині XVII ст. відбуваються різними шляхами. Ще за часів Б. Хмельницького виникає так зване рангове землеволодіння. Це були маєтки, які на­давалися старшинам при зайнятті ними певної посади – рангу - з земель­ного фонду Війська Запорозького. Крім рангового землеволодіння гетьмани надавали землю у «вічне» («спокійне») володіння; «до ласки військової», інакше кажучи, за наказом вищої влади; «на вспартє дому», тобто на підтримку господарства. Отримавши землі, представники старшини прагнули закріпити їх за собою, одержавши відповідні документи від гетьманів, а дуже часто і від царя.

Представник старшини, отримавши маєток, намагався обернути на свою користь ті повинності, котрі селяни виконували раніше на користь Війська Запорозького. За­провадження панщини відбувалося досить повільно, перевагу надавали чиншові.

Зростання старшинського землеволодіння істотно погіршило становище посполитих, які крім повинностей на користь Війська Запорозького повинні були також нести повинності на користь панів.