Тема 4.Згуртованість або соціальний розвиток колективу

4.1. Суть та стадії згуртованості колективу.

4.2. Психологічна сумісність працівників організації.

4.3. Сутність та значення соціального розвитку коле­ктиву.

4.4. Зміст і етапи розробки та реалізації плану соціа­льного розвитку.

4.1. Суть та стадії згуртованості колективу

Словникове визначення згуртованості колективу: дру­жний, організований, одностайний колектив. Згуртованість озна­чає почати одностайно діяти, прийти до одностайності.

Психологічна наука визначає згуртованість як утворення і розвиток у групі таких зв'язків, які дають змогу зовнішньо задану структуру колективу перетворити на психологічну спільність людей, складний психологічний організм, що живе за своїми вла­сними законами.

Психолог Д. Картраіт приходить до висновку, що групова згур­тованість характеризується тим, якою мірою члени групи бажають залишитися в ній. Група, тобто трудовий колектив, задовольняє ін­дивіда (працівника) тільки в тому разі, якщо він забезпечує перевагу виграшів над програшами більше, ніж будь-яка інша група.

Тобто згуртованість групи має два головних утворюючих фак­тори: перший — це ступінь привабливості власної групи, а дру­гий — сила привабливості інших досяжних груп.

Звідси групу можна визначити як сукупність індивідів, пов'язаних таким чином, що кожний із них вважає, що переваги від об'єднання мають більшу значимість, ніж ті, які можливо одержати поза групою. Якраз це й означає, що будь-яка група людей з самого початку є згуртованим цілим, а надалі все залежить від її сталості.

Зарубіжні учені визначають згуртованість як міжособистісну аттрактацію (притяжіння).

До факторів, які впливають на рівень згуртованості (симпа­тій), відносяться:

• частота взаємодії;

• стиль керівництва групою;

• статусні та поведінкові характеристики членів групи;

• вияви подібності між людьми (за установками, віком, про­фесією тощо);

• успіх у виконанні групового завдання.

Наслідком симпатії (згуртованості) є сприятлива оцінка міжособистісної взаємодії, зростання комфортної поведінки, зрос­тання продуктивності групи.

Антиподом згуртованості є агресивна поведінка щодо несим­патичної особи.

До сил згуртованості відносяться:

• мотивація потягу індивіда до групи як сукупність його по­треб і цінностей;

• спонукальні властивості групи (цілі, характеристика членів групи, спосіб дій, престиж);

• очікування індивіда (позитивні або негативні);

• порівняння та суб'єктивна оцінка наслідків перебування лю­дини у різних соціальних групах.

До спонукальних властивостей групи належать:

• привабливість членів групи;

• подібність між членами групи;

• особливості групових цілей;

• своєрідність взаємозв'язку членів групи;

• задоволеність груповою діяльністю;

• характер керівництва і прийняття рішень;

• статутно-рольові аспекти;

• групова атмосфера (клімат);

• величина групи.

Вимірювання групової згуртованості здійснюється двома методами.

Перший — вимірювання емоційної привабливості членів гру­пи (чим більше членів групи, які подобаються один одному, тим привабливіша група).