44. Предмет і задачі виправно-трудової психології.

Виправно-трудова психологія досліджує психологічні сторони перевиховання осіб, які вчинили злочини, залучення їх до трудової діяльності та адаптації до нормального існування в нормальному соціальному середовищі, динаміку особи засудженого, фактори, що впливають на його перевиховання, структуру колективу засуджених, а також розробляє практичні рекомендації по перевихованню і ресоціалізації засуджених. Виправно-трудова психологія тісно пов'язана з виправно-трудовим правом, педагогікою, психологією праці та соціальної психологією. Перед виправно-трудовими установами стоять надзвичайно складні завдання перевиховання осіб, які вчинили злочини, залучення їх до трудової діяльності та адаптації до нормального існування в суспільстві. Ці завдання не можуть бути вирішені без використання даних різних наук, які вивчають особистість людини, її взаємини з колективом, а також роль різних чинників, які позитивно чи негативно впливають на особистість засудженого. Однією з найбільш актуальних наук, які сприяють вирішенню зазначених вище завдання є виправно-трудова психологія, яка досліджує закономірності психічної діяльності людини, що відбуває покарання, і основні фактори, що впливають на нього в процесі перевиховання. Потрапляючи в УВП, майже кожен засуджений планує для себе тільки звільнення. Перед вихователями ВТЗ коштує набагато складніше завдання: планування нової людини, вміння бачити цієї нової людини в кожному засудженого і за допомогою заходів виховного впливу домагатися, щоб засуджений теж прагнув до перебудови, переробці власної особистості. Під впливом певних умов життя у кожної людини утворюється стійка система реагування на фактори навколишнього середовища, складається динамічний стереотип. У злочинця (злодія, хулігана, грабіжника і т. п.) при тривалому занятті злочинною діяльністю також виробляються своєрідні звички та навички, і в цьому випадку часом можна говорити про динамічний злочинному стереотипі. Людина звикає до відсутності постійного житла, перестає систематично працювати і втрачає трудові навички, зате набуває злочинні і згодом кожну ситуацію розглядає тільки з однієї точки зору - чи можна в даних обставинах безкарно скоїти злочин? Перш ніж пристосовувати таку людину до існування в нормальному соціальному середовищі, необхідно зруйнувати його злочинний стереотип і замінити трудовим. В УВП злочинний стереотип починає поступово «танути», оскільки не підкріплюється злочинної практикою і уявним повторенням злочинних операцій. Цей позитивний процес йде тим швидше, чим активніше засуджений включився в трудову, навчальну та громадську діяльність. Виправно-трудова психологія досліджує динаміку особистості засудженого, фактори, що позитивно впливають на нього і сприяють активній перебудові його особистості: режим, праця, колектив, виховний вплив, а також факультативні фактори сім'я, дружні зв'язки з особами, які перебувають на волі, навчання, захоплення самодіяльністю і т. д. Серед злочинців, визнаних осудними, значна кількість невротиків та психопатів. Для перевиховання і ресоціалізації цих осіб поряд зі звичайними заходами необхідна розробка медико - психологічних методів впливу. Як відомо, в юридичному аспекті покарання є заходом примусу, що судом особі, навмисно або необережно вчинила злочин. У покарання виражається негативна оцінка, що дається державою антигромадської, протиправного діяння та особі, його вчинила. Будучи карою за вчинений злочин, кримінальне покарання переслідує взаємопов'язані і взаємообумовлені цілі виправлення, перевиховання засудженого і попередження вчинення злочину. Таким чином, покарання переслідує три мети: покарати, виправити і перевиховати засудженого, а також попередити злочин (загальна і спеціальна профілактика). Всі вони мають різне психологічне обгрунтування, і кожній з них притаманний свій психологічний механізм