1. Предмет та система юридичної психології.

Предмет науки нерозривно пов'язаний з об'єктом, вони мають схожі риси. Основна структурна відмінність предмета від об'єкта полягає в тім, що в предмет входять лише головні, найбільш істотні властивості й ознаки. Об'єкт - це виділена частина об'єктивної реальності, яку можна усвідомити як існуючу матеріально або ідеально. Предмет - це пізнавана, досліджена й досліджувана частина об'єкта.

Дослідження предмета юридичної психології представляється необхідним почати із предмета обший психології. А.Н. Леонтьев у визначенні предмета психології виходив з її емпіричної основи - явища відбиття дійсності. Предметом психології, по А.Н. Леонтьеву, виступають породження, функціонування й будова психічного відбиття реальності, що опосередковує життя індивідів, або відбиття реальності в процесах діяльності індивідів. А.Р, Лурія предметом психології вважав психічну діяльність людини, її закони.

Однак визначення предмета галузевих психологічних наук виниклих і розвиваються на стиках з іншими науками, неможливо без обліку предметів цих наук. Наприклад, при визначенні предмета юридичної психології необхідно враховувати й предмет юриспруденції.

Предмет юридичної психології - явище комплексне, тобто мається на увазі комплексність не тільки процесу або технології пізнання в цій сфері, але й самого предмета пізнання.

А.Р. Ратинів у перших своїх роботах указував, що предметом судової психології виступають психічні явища, пов'язані з участю в карному виробництві, закономірності людської психіки. При здійсненні виробництва в справі й виконанні різних функцій у карному процесі предметом правової психології є психологічні закономірності суспільних відносин урегульованих правом. У роботах останнього часу А.Р. Ратинів як предмет юридичної психології виділяє психічні явища, механізми, закономірності, пов'язані з виникненням, зміною, виконанням, порушенням і застосуванням права.

Прикладні галузі психологічної науки, до якої ставиться і юридична психологія (у термінології А.В. Дулова - судова психологія), покликані конкретизувати, поглиблювати загальні закономірності психологічної науки стосовно до певних видів діяльності людини. Предметом судової психології, на думку цього автора, є особливості розвитку й прояву психічних закономірностей, пов'язаних із процесом діяльності по здійсненню правосуддя.

Третій теоретик в області юридичної психології - В.Л. Васильєв думає, що предмет юридичної психології становлять психічні закономірності діяльності й особистості людини в області правовий відносин.

Ми вважаємо, що предмет юридичної психології - це не сума предметів психології і юриспруденції, тобто не психічні явища, процеси, стани плюс державно-правові явища, не окремі фрагменти дійсності в психологічному офарбленні, а психологія державно-правових явищ як цілісність, у якій не можна механічно відокремити психологічне від юридичного, а можливо лише виділення психологічної і юридичної підсистем, що перебувають у русі, розвитку, безперервному зв'язку. У цю своєрідну сукупність включаються або в перспективі включаться психологія особистості в праві, психологія правового поводження, психологія діяльності юридичних органів і повноважних осіб, наділених правами й обов'язками, особистість юриста й ін.

системи юридичної психології, у якій послідовно аналізуються психологічні закономірності в сфері право слухняного поводження й у сфері соціальної патології.

У Загальній частині юридичної психології викладаються предмет, історія, система, принципи, методи й зв'язок її з іншими науковими дисциплінами, а також основи загальної й соціальної психології.

Особлива частина юридичної психології, що часто називають судовою психологією, складається з наступних розділів: правова психологія, кримінальна психологія, психологія потерпілого, психологія правопорушень неповнолітніх, психологія попереднього розслідування, психологія судового процесу, судово-психологічна експертиза й виправна (пенітенціарна) психологія.

Слід зазначити, що поряд з розвитком кримінальної психології, психології правопорушення, а також психології потерпілого, психології попереднього розслідування й інших проблем, що входять у структуру Особливої частини юридичної психології, за останні роки в нашій країні одержали розвиток дослідження психології юридичної праці, зокрема окремих її сторін, профессіограмм юридичних професій, професійного відбору й професійної орієнтації в області юриспруденції.

На закінчення нам слід зазначити, що для оптимізації правоохоронної діяльності необхідні: з одного боку, докладний опис всіх сторін цієї складної професійної діяльності, особистісних якостей і навичок, і з іншого боку - науково обґрунтовані рекомендації про відповідність конкретної людської особистості об'єктивним вимогам, пропонованим до професії юристів по методиці підбора й розміщення юридичних кадрів.