
- •Тема 1. Національна економіка: загальне та особливе.
- •1. Поняття національної економіки як результату економічної діяльності.
- •2. Предмет и методологія вивчення національної економіки.
- •3. Функції національної економіки
- •4. Національна економіка у системі економічних знань та її зв'язок з іншими науками.
- •5. Основні показники рівня розвитку національної економіки.
- •Тема 2. Економічні теорії та основні моделі національної економіки
- •1. Основні моделі національних економічних систем.
- •2. Моделі країн з ринковою економікою.
- •3. Особливості розвитку національної економіки України.
- •1. Стартовими умовами перетворень в Україні.
- •2. Історією ринкових реформ в Україні.
- •3. Впливом сучасних тенденцій розвитку світового господарства.
- •4. Можливі альтернативи національної економічної моделі України.
- •Тема 3. Базисні інститути та інституціональні чинники розвитку національної економіки
- •1. Інститути та їх функції в економіці. Базисні інститути національної економіки.
- •2. Характеристика базисного інституту «власність». Становлення інституту приватної власності в Україні.
- •3. Інституціональна сутність підприємництва.
- •4. Становлення інституту конкуренції в перехідних системах.
- •5. Становлення інституту контрактного права в транзитивних національних економіках.
- •Тема 4. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки.
- •1. Суспільний добробут: сутність і чинники. Соціальний вибір і функції добробуту.
- •2. Рівень життя населення, його складові та індикатори.
- •3. Сутність та основні напрямки соціальної політики.
- •4. Соціальний захист: поняття, напрямки та елементи системи здійснення соціального захисту населення.
- •Тема 5. Характеристика економічного потенціалу національної економіки
- •1. Загальна характеристика економічного потенціалу та його структура.
- •2. Поняття та склад національного богатства країни.
- •3. Природно-ресурсний потенціал
- •4. Виробничо-технологічний потенціал
- •5. Демографічний та трудовий потенціал
- •6. Науково-технічний та інноваційний потенціал
- •7. Інформаційний потенціал.
- •8. Зовнішньоекономічний потенціал
- •9. Екологічний потенціал
- •Тема 6. Господарський комплекс національної економіки та його структура
- •1. Господарський комплекс національної економіки: основи формування та особливості структури.
- •2. Промисловий комплекс та його особливості в Україні.
- •3. Будівельний комплекс та його особливості в Україні.
- •4. Транспортний комплекс і зв'язок у господарському комплексі України.
- •5. Аграрний комплекс національної економіки.
- •6. Соціальний комплекс України і його інфраструктура.
- •Тема 7. Функціонування інфраструктури національного ринку.
- •1. Інфраструктура: сутність і роль у механізмі функціонування національного ринку.
- •3. Фінансово-кредитна інфраструктура.
- •Тема 8. Державність та державне управління економікою
- •1. Вади ринкового саморегулювання.
- •2. Функції держави в сучасній економіці.
- •3. Сутність державного регулювання економіки.
- •4. Методи державного регулювання економіки.
- •5. Система органів державного регулювання економіки.
- •Тема 9. Демократія, економічна свобода та економічний порядок.
- •1. Демократія як фактор економічної трансформації.
- •2. Економічна демократія як механізм розвитку національної економіки та її модель в Українії.
- •3. Сутність економічного порядку
- •4. Економічна свобода.
- •10) Свобода від корупції.
- •Тема 10. Структурна перебудова національної економіки.
- •1. Поняття і значення структури національної економіки.
- •2. Особливості структури та неохідність структурної перебудови національної економіки України.
- •3. Поняття, цілі і основні напрямки структурної перебудови національної економіки.
- •Державне регулювання структурних зрушень в економіці.
- •Тема 11. Програмування та прогнозування національної економіки.
- •Сутність соціально-економічної стратегії країни.
- •2. Соціально-економічне прогнозування.
- •3. Принципи та методи економічного прогнозування.
- •4. Макроекономічне індикативне планування.
- •6. Цільові комплексні програми.
- •Тема 12. Політика економічного зростання в національній економіці
- •1. Економічне зростання як категорія національної економіки.
- •2. Концепції та моделі економічного зростання.
- •3. Фактори економічного зростання.
- •Проблеми і тенденції економічного зростання в Україні.
- •Тема 13. Інституціональні форми інтеграції світове господарство.
- •1. Зміст, засади і види зовнішньоекономічної діяльності.
- •2. Зовнішньоекономічна політика України та її компоненти.
- •3. Державна політика по залученню іноземних інвестицій в національну економіку.
- •4. Інтеграція національної економіки України у світове господарство.
5. Аграрний комплекс національної економіки.
Аграрний комплекс країни (АПК) - це виробничо-територіальна система, яка, поєднуючи продуктивні сили (природні ресурси, працю, капітал), забезпечує виробництво сільськогосподарської продукції, її закупки, транспортування, зберігання, промислову переробку і торгівлю продовольчими (і непродовольчими) товарами на всій території держави та за її межами.
Характерною ознакою АПК є ланцюгова залежність його галузей у виробничих циклах, наявність регіональних, ринкових, технологічних, ресурсних та економічних зв'язків.
Всі галузі, що входять до складу АПК, об'єднуються в три сфери або групи:
Фондотвірні галузі - сільськогосподарське машинобудування і будівництво; виробництво обладнання і машин для переробних галузей АПК, торгівлі, громадського харчування; хімія мінеральних добрив; комбікормова промисловість тощо.
Сільське господарство - основна частина комплексу, складена з рослинництва і тваринництва.
Виробнича інфраструктура (транспорт, зв'язок, енерго-, тепло-, водозабезпечення) та система спеціальних навчальних і наукових закладів.
Основною метою розвитку АПК є задоволення потреб населення України в продовольчих і промислових товарах. Обсяг і структура кінцевої продукції повинні відповідати суспільним потребам. Пропорції виробництва кінцевої продукції об'єктивно визначені пропорціями споживання.
Ефективність функціонування АПК оцінюють за допомогою системи показників: показники рівня життя відображають обсяг національного доходу на душу населення, суспільний рівень споживання продукції АПК, показники добробуту населення, забезпечення його природними, зокрема земельними ресурсами.
Територіальна структура АПК формується на конкретній території у вигляді різних форм агропромислової інтеграції, тобто елементів територіальної структури: вирізняють локальні і регіональні АПК. Локальні АПК сформувалися на порівняно невеликих територіях на основі поєднання агропромислових підприємств з переробки мало транспортабельної сільськогосподарської продукції і мають найнижчий ступінь інтеграції. Локальні форми АПК є найбільш поширеними, серед них вирізняють:
агропромисловий пункт - локальна форма АПК, яка об'єднує в населеному пункті переробку кількох видів сільськогосподарської сировини;
агропромисловий центр - локальна форма АПК, яка здійснює в населеному пункті переробку кількох видів сільськогосподарської сировини, а більшість населення обслуговує його виробництво;
агропромисловий кущ - локальна форма АПК, яка характеризується компактним розташуванням на невеликій території агропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами;
агропромисловий вузол — складне територіальне агропромислове утворення, система компактно розташованих агропромислових пунктів, центрів і кущів навколо адміністративного обласного чи районного центру.
Розміщення і взаємодія локальних АПК на території певної адміністративної одиниці зумовлюють формування відповідного регіонального АПК. Регіональні (територіальні) АПК можуть включати територію країни, автономної республіки, області чи адміністративного району.
У межах природно-економічних зон виокремлюють зональні АПК, сформовані під впливом природних умов відповідної зони. Вони представлені інтегральними агропромисловими зонами і районами й спеціалізованими агропромисловими зонами і районами. Інтегральна агропромислова зона - це територіальне зосередження всіх агропромислових підкомплексів у межах однієї природно-економічної зони. На України такі зони сформувалися у межах Полісся, Лісостепу і Степу. До складу інтегральних агропромислових зон входять спеціалізовані агропромислові зони, які формуються на основі переважно одного спеціалізованого процесу. Спеціалізований агропромисловий район - територіальне зосередження агропромислових підприємств однієї спеціалізації в межах відповідної спеціалізованої зони. Інтегральний агропромисловий район - це територіальне зосередження агропромислових підприємств у межах певної частини природно-економічної зони.
Навколо великих міст, промислових і рекреаційних центрів переважно під впливом економічних чинників формувалися азональні інтегральні й спеціалізовані приміські АПК. На їх формування насамперед впливає попит населення великих міст на малотранспортабельну продукцію харчування. Для приміських АПК характерна відсутність виробництва і переробки більшості зернових і технічних культур та тісний зв' язок виробництва продукції з її реалізацією. Практично - це агропромислово-торговельні комплекси.
АПК складається з низки продуктових та обслуговуючих комплексів різного ієрархічного рівня. Продуктові функціонально орієнтовані АПК - це виробничі системи, які інтегровані по вертикалі для виробництва і постачання на ринок певного виду продукції. До них належать: хлібопродуктів АПК, мясо-молочно-яєчнопродуктовий, рибопродуктовий, цукропродуктовий, олійно жиропродуктовий, плодоовочекартоплепродуктовий, комплекс безалкогольних і алкогольних напоїв, виноградарсько-винопродуктовий, ефіроолійно-продуктовий, тютюнопродуктовий.
За останні роки в сільськогосподарському виробництві України відчутно загострилися кризові явища: знизилися обсяги валової продукції, погіршилося використання природних ресурсів, знизилася родючість ґрунтів, поглибився дисбаланс між галузями рослинництва і тваринництва, небезпечною тенденцією є висока спрацьованість машинно-технічного парку, погіршилося забезпечення галузей АПК висококваліфікованими кадрами.
З метою подолання кризових явищ в АПК України поряд із заходами щодо прискорення аграрної реформи й розвитку інфраструктури аграрного ринку передбачається: формування ринку землі, запровадження системи іпотечного кредитування сільськогосподарських виробників; посилення державного регулювання фінансовим станом підприємств, фінансування організаційних заходів щодо здійснення аграрної реформи на регіональному рівні; створення спеціалізованої консалтингової інфраструктури й інформаційного забезпечення; розвиток мережі інфраструктури сервісного обслуговування, заготівель, оптової торгівлі; формування ринків матеріальних ресурсів і капіталу; реформування соціальної сфери села та розбудови його інфраструктури; здійснення ефективних заходів з охорони земель, запровадження ґрунтозахисних систем землеробства.
Оскільки екстенсивний шлях розвитку АПК практично вичерпався, то радикальне вирішення його проблем пов'язано з широкомасштабним впровадженням енерго- та ресурсозберігаючих технологій, докорінної модернізації.