31.Внутрішня та зовнішня політика Оттона 1 до 962р.

Оттон І Великий (936-973), що підтвердили німецькі князі на рейхстазі у Аахені (8.08.936). Рішучий і енергійний, солідний з вигляду, вправний у всіх лицарських змаганнях, релігійний в дусі свого часу, милостивий і ласкавий з народом, верний з друзями, він так само легко мирився з ворогами. Оттон зробив багато для консолідації Німецького королівства. Його не задовольняло визнання зверхності королівської влади.Придушивши повстання вендів, він тут же позбавив влади синів баварського герцога Арнульфа, які самовільно поділили герцогство. Старший брат Танкмар підняв бунт при підтримці франконського герцога Ебергарда. Оттон І тут же розгромив обох (938). Але проти піднявся середній брат Генріх в союзі з тим же Ебергардом, лотарингським герцогом Гізельбертом та майнцьким архієпископом Фрідріхом при підтримці французького короля. Оттон розбив противників при Біртене (939). Обидва герцоги Ебергард та Гізельберт загинули при Андернах. Невдовзі склав зброю і Генріх. У 941 р. він ще раз замахнувся на життя брата, але Оттон вибачив його і той залишився вірним йому до кінця життя. Оттон віддав Лотарингію своему зятю Конраду Рудому, Баварію - братові Генріху, Швабію - синові Лудольфу; Франконію та Саксонію він утримував за собою як домен. І лише у 961 р. віддав Саксонію Герману Біллунгу. Наймолодшого брата король поставив архієпископом кельнським. Він продовжив реформу батька, розширюючи можливості надання лицарству нових ленів, збільшуючи число важкоозброєних кінних лицарів та будуючи замки. Йому довелося знову воювати проти всіх давніх противників батька. У 947 р. Оттон здійснив переможний похід проти датчан, активність яких загрожувала німецьким кордонам. У 950 р. він знову підпорядкував вендів та чехів. У 951 р. на заклик вдови Лотаря Адельгейди Оттон перейшов Альпи. Його перша дружина Едіта померла у 946 р. і Оттон без вагань одружився з Адельгейдою, прийнявши титул короля Італії. Тим часом проти нього повстали син Лудольфа та зять Конрад Рудий. У 953-954 рр. Оттон, повернувшись з Італії, розгромив заколотників і відібрав у них герцогства. Міжусобицею у Німеччині спішили скористатися угорці, яких вів Арпадович – князь Турпес. 10.08.955 р. в долині р. Леха поблизу Аугсбургу Оттону І вдалося отримати блискучу перемогу над угорцями. Їх вождь зложив голову у цій битві. Результатом перемоги була організація східно-баварської марки, майбутньої Австрії. Лени тут також були роздані німецькому лицарству. Відразу ж розпочалося зведення замків та укріплень. У 961 р. Оттон І знову виступив у Італію, прогнав Беренгара, який заволодів королівською владою і 2.02.962 р. був коронований римським імператором, заснувавши таким чином Римську імперію германської нації. Звичайно, в Константинополі цього акту не визнали, але Оттон І все ж піднявся над іншими володарями Західної Європи.

32.Виникнення Священної Римської імперії

Прийнявиш цісарську корону з рук Іоанна 12 Оттон упорядкував політ відносини Італії, як цісар прийняв чолобитно від усіх князів і міст та видав розпорядок щодо вибору папи, застерігаючи собі затвердж обраного кандидата. Німецькі впливи знову поширилися на південь.

Оттон ІІ (973-783)

Розвивав політику батька. Пробував опанувати Пд Італію якою володіли араби. У перших боях сарацини були розбиті, але через необережність Оттон ледь не потрапив в полон (982р).

ОТТОН ІІІ (983-1002)

Сім років Феофана правила імпер.

Дала сину дуже хорошу освіту. Він як ніхто з Оттонів був впевнений в тому що саме йому належить відродити Рим імпер.

В 16 років він подався в Італію і там осів. Влаштував собі в Римі постійну резиденцію.

Мріяв створити єдину христи де-ву.

Охоче вів життя самітника, віддавався паломництву.

Не вів воєн із сусідами.

В Римі відбулося повстання. ОТТОН 3 був змушений тікати з міста. І помер в 22р. Не залишивши наслідника.Трон посів Генріх ІІ (1002-1024), з Саксонського роду, якому були чужі політ напрямки його попередників.