57.Схизма 1054р.Її причини та наслідки

Схизма 1054р.

Після розколу Рим імпер на Зх і Сх, над церквою теж нависла така загроза.

Сх церков керував значною мірою імператор, Зх - зростає вплив єпископів. Сккадається біполярна ст-ра влади світська і духовна.

Намагання рим пап керув східними патріархами виклик обур в візант імператорів.

Різко почали вирізнятися етнічні особлив, бо на сх- греки, а на зх - латиняни.

Основні відмінності:

сх - більше уваги приділяє питан богослов'я,

зх - обрядовості, дисципліні, системі управління.

Сх- більше турбують єристі, зх - менше.

Сх - причащ хлібом і вином, у зх - вином лиш духовенство.

На Сх - причащ квасним, на зх опрісним хлібом.

На Сх хрест 3ома пальцями, на Зх - 5-ьма.

У Сх богослуж на грецькій чи місцев мові, на Зх виключно латиною.

Схід не визнавав папу намісником Бога на землі. Також не визнавав догмат про "благодать" і "чистилище".

Яблуком розбрату стало Філіокве

ФІЛІОКВЕ - утвердження у VІ-ХІ ст догмату про сходж Святого Духа не лише від Бога Отця а й від Сина.

Східна церква відкинула філіокве, дотримуючись нікейсько - константинопольського символу віри.

ЛЕВ 3 визнав догмат, його підтримав Карл Великий.(поч 11ст)

Приводом до розколу стали ієрархічні чвари 858р у Константинополі.

Відбувся кофлікт між ігуменем ІГНАТІЄМ та висуванцем візантійсьйою знаттю ФОТІЮ.

Було скликано Вселен собор на якому папські легати марно намаг визнати неканонічність ФОТІЯ. На церков соборі в Римі папа викляв Фотія. Імператор відіслав папі листа щоб той більше не втруч в справи сх церкви.

У 1054 папський легат ГУМБЕРТ і Константиноп патріарх МИХАЙЛО КЕРУЛАРІЙ публічно викляли один одного, остаточно розколовши церкву.

Зх - римо-католицька або вселенська,

Сх - греко-катол, або православна.

58.Ієрархічна структура Християнської церкви у Західній Європі в період раннього середньовіччя

Церква утворила свою ієрархічну структуру. Нижчою її ланкою став провінційний клір – приходські священики (кюре) та настоятелі соборів (пробсти), утримання яких покладалося на приходи, які вони обслуговували. Поряд з цим королі та герцоги підтримували і закладали монастирі, очолені абатами, надаючи їм певне земельне забезпечення. Такого ж забезпечення добивалися єпископи та архієпископи. Прикордонні єпископства та архієпископства з огляду на місійну діяльність крім значних земельних володінь отримали право утримувати своїх міністеріалів та власне військо з лицарів-васалів. Так поступово стали складуватися справжні церковні князівства-лени (Майнц, Трір, Кельн, Страсбург і т. д.). Королівський уряд, рано відчувши тягу феодалів до суверенізації, також сприяв утворенню церковних ленів. Вони не були спадковими, а відповідний сан завжди можна було надати своєму молодшому родичеві або прихильнику. Саме з цієї причини королі та інші володарі намагалися не упустити церкву з-під свого контролю, особливо тримаючись за право інвеститури (призначення) ієрархів церкви від єпископа до абата. Сильніші з правителів брали участь у церковних соборах, втручаючись у теологічні суперечки і намагаючись долучити до церковних установ вигідні для них постулати. В свою чергу князі церкви намагалися не тільки уникнути контролю з боку світської влади, впорядкувати правила поставлення ієрархів від римського папи до абатів, але й обгрунтовували примат духовної влади над владою світською. Церква починала брати під свій нагляд не лише духовне, але й особисте життя суспільства, перш за все сімейні стосунки. У цих питаннях намітився стрімкий поворот у Х-ХІ ст., який привів пізніше до значних змін. 59.Русько-скандинавські стосунки

Русько-скандинавські стосунки. Син Гаральда III та Єлизавети Олаф Спокiйний (Олаф Бонд) правив у 1066-1093 рр. При ньому було заложено Берген i продовжилось укрiплення Норвезького королiвства. В iнтересах сина Єлизавета у 1067 р. вийшла за датського конунга Свена II Естрiдсена (1047-1076), сина сестри Кнута Великого Естрід та ярла Ульфа, який зайняв датський престол після довгої боротьби з Магнусом. Цей шлюб укрiпив становище Олафа Бонда в Норвегiї. Єлизавета була третьою дружиною Свена II. Може серед його численного потомства були i її дiти. Наприклад, невiдомо хто був матiр’ю Олени-Гунхiльди, наймолодшої дочки Свена II. Син Свена Олаф I, король Данiї у 1086-1095 рр., був одружений з дочкою Гаральда III та Єлизавети - Iнгiгердою, що забезпечило укрiплення норвезько-датського союзу. Навряд чи тут обiйшлося без впливу Єлизавети Ярославни, яка вiдмовилась вiд вiйськової полiтики мужа на користь мирної полiтики батька, чим забезпечила синовi непоганi умови для процвiтання Норвегiї. У Швеції в середині ХІ ст. відбулася зміна династії. Королем став вікінг із Геталанда Стенкіль (1060-1066). Традиційними залишилися тільки тісні шведсько-руські контакти. З дочкою короля Інге Стенкільсена (бл. 1080 – бл. 1110) – Христиною (+ 1122) одружився знаменитий князь Мстислав-Гаральд (1076-1132), син Володимира Мономаха.