36. Центри буддійського паломництва

Буддизм виник у Стародавній Індії в VI—V ст. до н. е. і поширився у Південно-Східній і Центральній Азії, частково в Середній Азії та Сибіру. Буддійське віровчення ґрунтується на внутрішньому прагненні людини до духовного осяяння (нірвани), що досягається за допомогою медитації, сповідування мудрості та вищих моральних цінностей.

Ортодоксальні буддисти не здійснюють паломництва у тому сенсі, який вкладають у нього християни чи мусульмани. Однак вони мають свої святині й у пошуках духовної досконалості здійснюють до них індивідуальні подорожі. До приєднання Тибету до Китаю 1953 р. тисячі прочан вирушали в довгий і небезпечний шлях до священного міста Лхаса, розташованого в Гімалаях на висоті 3650 м. Тут знаходяться монастир і палац Далай-лами — духовного наставника буддистів. У зведеному в XVII ст, просторому багатоповерховому палацовому комплексі (понад 1 тис. приміщень) міститься не менше 10 тис. предметів поклоніння і 20 тис. статуй. Палац був зимовою резиденцією глави Тибету до 1959 р., поки нинішній Далай-лама XIV не емігрував до Індії.

Інша святиня буддійського світу розташована в Канді (Шрі-Ланка), У самому центрі міста на березі штучного озера стоїть храм Даліда Малігава, де як найбільший скарб зберігається ліве ікло Будди. Віряни вважають його головним скарбом країни, гарантією її суверенітету. Крім предметів, пов'язаних із життям Будди, шануються і його образи — численні статуї Будди, що іноді сягають гігантських розмірів, У японському місті Нара, недалеко від Осаки, у монастирі Тодайдзи, знаходиться відома визначна пам'ятка Японії — бронзова статуя Великого Будди, сидяча фігура заввишки 16 м. Права рука Будди з відкритою долонею простягнута вперед для благословіння, положення лівої руки символізує виконання бажань. Поряд із Буддою встановлена дерев'яна колона з невеликим отвором, через який кожен паломник намагається пролізти. Вважається, що той, кому це вдасться, потрапить у рай. У місті Бангкок, столиці Таїланду, знаходиться храм Смарагдового Будди. Насправді скульптурка Будди виконана не зі смарагду, а з жадеїту. Кожен сантиметр храму інкрустований кольоровими, дзеркальними, переливчастими камінчиками та кахлями ручної роботи.

30.Лікувально-оздоровчий туризм

Лікувальний туризм здійснюється з метою зміцнення здоров'я і передбачає перебування в санаторно-курортних установах. Найчастіше виділяють рекреаційний туризм, що поєднує поїздки з метою відпочинку, оздоровлення і лікування, а також відновлення і розвитку фізичних, психічних та емоційних сил

Зберігаючи лікувальну функцію, курорти урізноманітнюють програму перебування пацієнтів культурними і спортивними заходами, пропонують широкий асортимент послуг з оздоровлення і відновлення сил, більш гнучко підходять до визначення тривалості курсів лікування й оздоровлення. Останнім часом у приморських готелях дуже популярною є таласотерапія.

Розрізняють три основних типи курортів: бальнеологічні, грязеві й кліматичні. На бальнеологічному курорті головним лікувальним фактором слугують природні мінеральні води. Вони використовуються для питного лікування, ванн, купання в лікувальних басейнах, усіляких душів, а також для інгаляцій, полоскань і зрошень. Грязеві курорти прив'язані до родовищ лікувальних грязей (пелоїдів). Грязелікування використовується переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також гінекологічних та деяких інших захворювань. Кліматичні курорти настільки ж різноманітні, як і сам клімат. У структурі кліматичних курортів світу лісові (рівнинні) становлять 11,3%, гірські — 24,2%, клімато-кумисо-лікувальні — 4,2%. Кожному з них властива унікальна комбінація погодно-кліматичних факторів (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання тощо), що використовуються з лікувально-профілактичною метою. Найбільш поширений тип кліматичних курортів — приморські. У структурі кліматичних курортів світу вони становлять 60,3 %. Ще один різновид кліматичних курортів — клімато-кумисо-лікувальні— розташовані в степовій зоні й відомі своїм комбінованим методом лікування, що поєднує цілющі властивості сухого степового клімату і кумису — кисломолочного напою з кобилячого молока. Кумис підвищує засвоюваність білків і жирів, сприяє збільшенню маси. Таких курортів у світі всього близько 40.

Лікувально-оздоровчий туризм достатньо поширений у Європи До XIX ст. сформувалася німецька курортологічна школа, прихильниками якої, крім Німеччини, Австрії і Швейцарії, стали Чехія і Словаччина. У цих країнах сформувалися багаті традиції курортної справи, вони мають у своєму розпорядженні широкий спектр цілющих природно-кліматичних ресурсів, розвинену інфраструктуру, використовують сучасні ефективні методи профілактики і лікування захворювань, а також реабілітації. Чехія, Словаччина і Німеччина контролюють більшу частку європейського лікувально-оздоровчого туризму

Курорти іншої групи, до якої входять Іспанія, Італія, Франція, Бельгія, мають переважно оздоровчий характер. Хоча саме в Бельгії знаходиться знаменитий курорт Спа, що дав загальну назву всім курортам із термальними водами.

31. Лікувально-оздоровчий туризм в Європі.

За кількістю туристських прибуттів на санаторно-курортне лікування список європейських країн очолює Чехія. Найбільша і найвідоміша чеська оздоровниця — Карлові Вари. Розташований він на заході країни. Історія курорту тісно пов'язана з відкриттям та освоєнням джерел мінеральних вод. Курортне лікування тут почалося ще в XV ст. У Кардових Варах на сьогодні офіційно налічується 12 джерел. Курорт світового значення Франтішкови Лазне знаходиться у західній частині Чехії і є одним із найстарших (заснований 1792 р.) і найбільших курортів країни. На ньому лікують хвороби системи кровообігу, вади серця і захворювання опорно-рухового апарату.

Курорт Маріанське Лазне теж належить до так званого західночеського трикутника і має світову популярність. 

Лугачовіце — найбільший курорт Східної Чехії. Для лікування використовується не тільки вода, а й грязі. До основної групи хвороб, які тут лікують, належать хвороби дихальних шляхів, захворювання травного тракту та обміну речовин. До великих курортів міжнародного значення належать і Подебради, розташовані серед мальовничих парків у рівнинній частині Чехії. Курорт має 13 джерел. На ньому лікують захворювання серця.

Словаччина належить до країн німецької школи курортології, має багато всесвітньо відомих курортів. Один із них — П'єштяні — бальнеологічний курорт у південно-західній Словаччині. Його цілющі термальні джерела сприяють лікуванню ревматичних та інших захворювань опорнорухового апарату, лікують нервові захворювання. Нові Смоковець, Горні Смоковець і Штребське Плесо, що спеціалізуються на лікуванні бронхіальної астми, хронічного бронхіту й алергій ної застуди, розташовані у Високих Татрах. У південно-західній частині Словаччини розташований курорт Дудніце. Його справжнім багатством є насичена сірководнем і двоокисом вуглецю термальна мінеральна вода, що дає змогу лікувати захворювання опорно-рухового апарату, неврологічні й судинні захворювання.

Головним конкурентом Чехії на європейському ринку лікувально-оздоровчого туризму є Угорщина. її називають "країною термальних лазень". Туристські потоки спрямовуються за двома напрямками: у Будапешт і иа озеро Балатон. Столиця Угорщини Будапешт ще в XIX ст. одержала статус міста лікувальних вод. Сьогодні це один з головних бальнеологічних курортів світу. Озеро Балатон — одне з найтепліших озер Європи. 

Польща на ринку лікувально-оздоровчого туризму представлена бальнеологічними та кліматичними курортами. Головні приморські бальнеологічні й бальнеогрязеві курорти — Свіноуйсьце, Камень-Поморськії, Ко-лобжег — знаходяться на узбережжі Балтійського моря.

 На території Німеччини розташовані понад 300 курортів.  Це, насамперед, Баден-Баден — курорт із м'яким кліматом. . Найбільшу світову популярність одержав Вісбаден (столиця землі Гессен), багатство якого полягає в 26 термальних лікувальних джерелах .

Найвідоміший серед численних курортів Австрії — бальнеологічний курорт Бадгастайн.  Тут створені всі умови для відпочинку та лі* кування. В Австрії розвивається приозерний лікувально-оздоровчий туризм. Щорічно озера Аттерзе, Мон-дзе, Топліцзе, Грюндлзе, Каммерзе відвідують близько 1 млн туристів. Загалом понад 20 % усіх туристських прибуттів в Австрію здійснюються з лікувальними цілями.

Швейцарія трохи поступається Німеччині й Австрії за кількістю курортів, але як регіон лікувально-оздоровчого туризму вона є не менш популярною. Заслуженою славою у швейцарців і гостей з-за кордону користуються бальнеологічні здравниці Баден, Бад-Рагац і гірські кліматичні курорти Ароза, Давос, Сангп-Моріц, Церматт та ін. Швейцарія однією з перших почала практикувати лікування травами. Тут розташований потужний фітотерапевтичний центр Кран-Монтана. 

 У Франції функціонують декілька всесвітньо відомих курортів. Енген — термальний курорт, який славиться мінеральним джерелом із найбільшим серед усіх джерел Франції вмістом сірки. Віші — всесвітньо відомий курорт, розташований у центральному районі Франції. На курорті лікують захворювання опорно-рухового апарату.  Порнік — невеликий курорт на Атлантичному узбережжі Франції —пропонує курс таласотерапії.

Південна Європа на ринку лікувально-оздоровчого туризму представлена в основному Італією.

Найбільш відомі італійські бальнеологічні курорти розташовані на Адріатичному узбережжі, в провінції Равенна. Найпопулярнішим в Європі курортом є Монтекатіні Терме.  На острові Іскья — курорті, що працює під гаслом "краса і здоров'я", — є близько 70 діючих термальних джерел. 

Іспанія, Португалія, Греція приваблюють туристів своїми кліматичними приморськими курортами, які більше відомі як зони відпочинку і розваг.

В Іспанії найбільш знаменитою є водолікарня Бенасаль, джерела цілющих вод Монтанехос на Коста дель Ассар і термальні джерела у Валенсії, на базі яких функціонують курорти Кофренсе і Чулілья.

У Греції найбільш популярними є бальнеологічні курорти Камена Вор ла,Іпаті біля Ламії і Пластістомон, розташовані на східному узбережжі Центральної Греції. На захід від Афін функціонує бальнеологічний курорт Лутракіон. На півострові Пелопоннес є кілька бальнеологічних курортів; Калабрія, Метана, Мілон. На острові Евбея в Егейському морі розташований бальнеологічний курорт Едіпсос. Усі лікувально-оздоровчі курорти Греції переважно використовуються для внутрішнього туризму.

У Португалії найбільш відомі два лікувальних курорти: Албуфера і Педраш-Салгадаш.

У Північній Європі лікувально-оздоровчий туризм розвинений недостатньо. Виділяють приморські кліматичні курорти Данії (Снеккерстен, Богенсе,Ассенс, Скагеррах, Тістед, Ренне, Кексе) і Нідерландів (Катвеикан-Зі, Терсхеллінг, Вліланд, Валкенбург, Фліссенген іДомбург), приморські курорти Норвегії (Лаврик, Баллестран, Лейкангер), її приозерні курорти (Ліллехаммер, Хамар), а також курорти Фінляндії (Лаппенранта, Ла-урітсала, Іматра на березі озера Сайма) і Швеції (Сарна, Селен, Мура, Ретвік, Лександ), проте всі вони мають переважно внутрішнє значення.

31. Лікувально-оздоровчий туризм в Америці

На американському континенті безперечним лідером на ринку лікувально-оздоровчого туризму є США. Досягнення цієї країни у сфері охорони здоров'я (трансплантація тканин і органів, кардіохірургія, пластичні операції) є загальновизнаними. Однак медична допомога в США коштує дорого, тому дедалі більше американців приділяють значну увагу профілактиці захворювань і з цією метою вирушають на курорти. Іноземні туристи, наприклад, європейці, приїжджають у США переважно з метою лікування в клініках, а не на курорти.

Основний тип північноамериканських курортів — бальнеологічні. Відвідують їх переважно самі американці. Відомі курорти на мінеральних водах Маммот-Спрінгс, Хібер-Спрінгс, Гот-Спрінгс знаходяться на півдні центральної частини США й у штаті Арканзас. Користується попитом відпочинок на приморських кліматичних курортах: Лонг-Біч поблизу Нью-Йорка, Хаттерас на узбережжі Атлантичного океану в штаті Північна Кароліна, популярні в усьому світі курорти Маямі-Біч у Флориді, Сан-Дієго і Санта-Круз у Каліфорнії. Є попит і на приозерні курорти, хоча американці надають перевагу відпочинку та лікуванню на курортах Центральної Америки, в Барбадосі, на Кубі та на Багамських островах.

31. Лікувально-оздоровчий туризм на Близькому Сході

Більшість курортів цього регіону зосереджені на Мертвому морі в Ізраїлі. Унікальність цієї місцевості полягає в можливості поєднання лікувальних властивостей грязей, солей моря й особливих біо-метеорологічних умов. Насичена корисними органічними речовинами, мінералами та солями (концентрація солей і мінералів у Мертвому морі становить 33 %о) морська вода має рідкісні лікувальні властивості. Місцевість навколо Мертвого моря багата на гарячі мінеральні джерела. Найбільше з них розташоване на південному сході самого узбережжя, в Хамей Зоар, поряд з оазою Ейн-Геді. Температура води у джерелі досягає + 31 °С.

Ще один оздоровчий чинник Мертвого моря — повітря. Цей басейн є найнижчою місцевиною світу (Мертве море знаходиться на 395 м нижче рівня світового океану), відповідно атмосферний тиск тут найвищий на планеті. Повітря відзначається особливою чистотою і підвищеним умістом кисню. На узбережжі розташовано кілька курортів, де успішно лікують такі захворювання, як псоріаз, екзема, поліартрит, остеохондроз.

На весь світ відомі курорти Ейн-Букек, Ейн-Бокек, Нев Зохар у південній частині, Ейн-Геді в північній частині Мертвого моря. Усі вони пропонують високоякісне терапевтичне лікування. Курорти Ейн-Бокек і Нев-Зохар приваблюють людей з усього світу своїми мінеральними джерелами. Цілющі властивості їхньої води відомі ще з І ст. н. е. У горах на висоті 1000 м за 25 км від Мертвого моря розташоване курортне місто Арад, основними перевагами якого є найчистіше гірське повітря, насичене випарами Мертвого моря, і м'який клімат. Це унікальний курорт для профілактики і лікування астми.

Крім лікувальних курортів Мертвого моря, в Ізраїлі є термальні курорти на озері Кінерет у місті Тіверія. Розташовані в південній околиці міста гарячі джерела — його візитна картка: 17 гарячих джерел (до +60 °С) б'ють із глибини 2000 м; їхні води сильно мінералізовані.

Багато іноземців відвідують Ізраїль з метою лікування в кардіологічних, онкологічних і андрологічних клініках, розташованих здебільшого у Тель-Авіві та Єрусалимі. Медичні послуги, які надають у цих клініках, аналогічні послугам, які туристи отримують у США і Німеччині, причому деякі з них є дешевшими, ніж у цих країнах, тому американці Й німці — часті клієнти ізраїльських клінік. Нерідко Ізраїль із лікувальними цілями відвідують мешканці Йорданії.

31. Лікувально-оздоровчий туризм в Азіїї, Океанії та Африці

У країнах Азії лікувально-оздоровчий туризм розвинений недостатньо. Відносним попитом користуються поїздки з лікувальними цілями в Непал, Китай, Таїланд.

Австралія володіє усіма природними ресурсами, необхідними для лікувально-оздоровчого туризму. Бальнеологічні курорти Дейлсфорд, Морк, Спрінгвуд сконцентровані на південному сході материка. Відомими у світі є приморські кліматичні курорти Австралії. Золотий Берег, Дейдрім Айленд. Керне вважаються ідеальними місцями для відпочинку і лікування. Однак віддаленість Австралії від Європи й Америки — основних регіонів, що генерують туристичний попит, перешкоджає збільшенню в'їзних туристських потоків, тому австралійські курорти, як і американські, орієнтовані переважно на прийом внутрішніх туристів.

В Африці лікувально-оздоровчий туризм щойно починає розвиватися. Зростає популярність курортів Тунісу, лікування на яких включає водо-та грязелікування, різні види масажу та таласотерапію. На північному узбережжі Африки розташовані приморські кліматичні курорти. У Єгипті це відомий турцентр на Червоному морі Хургада і курорт міжнародного класу Шарм-ель-Шейх. Менш відомі єгипетські курорти Дахаб і Ну-вейба. У Марокко функціонують курорти Агадір, Мохаммедія, Танжер, Ель-Хосейм. У Кенії приморські курорти розташовані на узбережжі Індійського океану. Це Момбаса, Кіпіні, Малінді, Ламу, Кіліфі. Кілька курортів є в ПАР. Інші країни Африки не мають ні природних ресурсів, ні засобів для розвитку курортної справи.

20.Географія туризму з метою відпочинку і розваг та її особливості.

Туристські потоки з метою відпочинку і розваг є найбільш масовими і визначають географічну структуру міжнародного туризму. Вони зароджуються в країнах Європи, Північної Америки, Азійсько-Тихоокеанського регіону і водночас тяжіють до них.

Особливістю туризму з метою відпочинку і розваг є те, що внутрішньорегіональні поїздки, переважно в сусідні країни, переважають над міжрегіональними. В Європі на внутрішньорегіональні туристські потоки припадає близько 90 % всіх вибуттів, в Америці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні — майже 75 %. Лише в структурі виїзного туризму в Південній Азії переважають міжрегіональні поїздки.

Прогнозуються відносно високі темпи збільшення кількості туристських вибуттів з Азійсько-Тихоокеанського регіону в Європу та Америку, що більшою мірою визначатиме загальну картину. В результаті, зросте частка міжрегіональних туристичних поїздок (до 24 % ), а частка внутрішньорегіональних відповідно зменшиться (до 76 %).

Інша особливість міжнародного туризму з метою відпочинку і розваг проявляється в меридіальному спрямуванні туристських потоків: туристи з північних країн охоче відпочивають на узбережжях теплих морів. Американці й канадці є головними відвідувачами курортів країн Карибського регіону. В Європі купально-пляжний туризм сконцентрований у Середземномор'ї. Тут проводять відпустки норвежці, данці, фінни, шведи, ірландці.

Останнім часом помітно зростають зустрічні туристські потоки з півдня на північ, переважно на курорти Північної Європи та в Скандинавські країни, що пояснюється станом екології та лагідним сонцем.

Розвивається обмін туристами між колишніми метрополіями та їхніми колоніями, чому сприяють відсутність мовного бар'єра та традиційно міцні зв'язки, передусім в економічній та культурній сферах. Англійці і нідерландці, іспанці й португальці виявляють інтерес до історичного минулого і сучасного колишніх колоній. Португальці заощаджують кошти для того, щоб побачити Бразилію, а бразилійці намагаються хоч раз ужитті відвідати Португалію, оскільки для багатьох з них ця країна є історичною батьківщиною.  У Південну Азію туристів з Англії прибуває вдвічі більше, ніж з інших європейських країн, причому переважно ці туристські потоки спрямовані в колишні англійські колонії — Індію та Шрі-Ланку.

21. Туризм з метою відпочинку і розваг в Європі.

Найбільший ринок туризму з метою відпочинку і розваг сформувався в Європі. Особливо виділяються два її субрегіони — Західний та Південний, на які припадає понад 60 % усіх туристських прибуттів регіону. Туризм у Європі, порівняно з іншими регіонами світу, має досить чітко виражений внутрішньорегіональний характер. Міжрегіональний обмін туристами розвинений слабше. У ньому важливу роль відіграє Америка, особливо США — єдина неєвропейська країна, що входить у першу десятку за кількістю прибуттів в Європу.

Найбільш відвідувана туристична країна Європи і світу — Франція. Мальовничі ландшафти та історичні пам'ятки, всесвітньо відома культура та модні товари, прекрасна кухня та вина роблять Францію особливо привабливою для туристів. У світі знайдеться небагато країн, які можуть зрівнятися з "шестикутником" і запропонувати таке розмаїття ландшафтів: Альпи, карстові плато, рівнини, ліси, морські узбережжя протяжністю 3 тис. км, піщані пляжі та бухти Середземного моря. Серед численних пам'яток Парижа найбільш відвідуваною є Ейфелева вежа, споруджена за проектом французького інженера А. Ейфеля для Всесвітньої виставки 1889 р. Іншою відомою визначною пам'яткою Парижа є Лувр, який посідає друге місце за кількістю відвідувачів. Це один із найбільших музеїв світу, скарбниця класичного мистецтва. Численні аматори купально-пляжного відпочинку прямують у приморські райони Франції. Найбільш відомий із них — Французька Рив'єра — розташований на півдні країни. Французька Рив'єра є одним з найбільш відвідуваних місць не тільки Франції, а й усього світу завдяки теплому та чистому морю, комфортному клімату, мальовничій узбережній смузі, великій кількості історико-культурних місць. Найпрестижнішими курортами Лазурного узбережжя є Ніцца і Канн. 

Крім Франції, основними країнами, що приймають туристів, у Європі є Іспанія та Італія. Сьогодні Іспанія є одним із головних туристичних центрів світу. Вона спеціалізується переважно на масовому пляжному туризмі. Розвиток туризму зосереджено на середземноморському узбережжі країни і на Балеарських островах. Атлантичне узбережжя Іспанії відносно мало пристосоване для туризму. Канарські острови, які належать Іспанії, розташовані значно південніше, і тому багато туристів приїжджають туди взимку, щоб провести відпустку на пляжах.  Італія — країна з численними пам'ятками архітектури, культури, живопису, скульптури. За розвитком туристичної індустрії вона перетворилася на один із провідних світових центрів туризму. Нині майже 40 % туристичних відвідувань середземноморського басейну припадає на Італію. Туристи їдуть у Венецію, Флоренцію і, звичайно, у Рим. Нескінченні потоки туристів спрямовані у Ватикан.

22.Туризм з метою відпочинку в Америці

Американський регіон за кількістю прибуттів посідає друге місце у світі після Європи. В'їзний туристський потік розподіляється між чотирма субрегіонами: Північна Америка, острівні держави і території Карибського басейну, Південна Америка та Центральна Америка. 

Досить швидко зростає кількість туристських прибуттів у Південну Америку, яка володіє унікальними природними об'єктами і пам'ятками історії та культури. Тут знаходиться найвищий водоспад Анхель (Венесуела), найповноводніша у світі річка Амазонка (Бразилія), дощові ліси Амазонії, висотні гірські піки Анд. Серед визначних культурних пам'яток особливий інтерес становлять свідки давньої цивілізації інків, що дійшли до нас, — культові міста Мачу-Пікчу і Куско, плато Наска. В Америці, як і в Європі, більшість туристських потоків зосереджена всередині регіону. Особливо інтенсивний обмін туристами здійснюється між трьома країнами Північної Америки: США, Канадою та Мексикою. Найбільший за обсягом ринок в'їзного та виїзного туризму в Західній півкулі сформувався в США. Туристи приїжджають у США, щоб відвідати долину гейзерів і побачити прояви "живої геології" в Йєллоустонському національному парку, відвідати Карлсбадські печери з гігантськими сталагмітами, помилуватися чудовою панорамою Гранд-Каньйона чи насолодитися відпочинком на піщаних пляжах Каліфорнії. Та не тільки природні багатства є предметом зацікавлення туристів. Великою популярністю серед іноземних туристів користуються поїздки в столицю США Вашингтон та Нью-Йорк з бетонними хмарочосами Манхеттена, Колумбійським університетом, вулицею банків Уолл-стріт, знаменитим Бруклінським мостом, у Лос-Анджелес, де знаходяться парк розваг "Діснейленд" та численні кіностудії Голлівуда.

Пріоритетним напрямком міжрегіонального обміну протягом багатьох років залишається Європа. Туристські потоки зі США спрямовуються у Велику Британію, Францію, Італію, Німеччину, Іспанію.

Серед інших напрямків туристських потоків, що формуються в США, виділяється Азійсько-Тихоокеанський регіон.  Найчастіше американські туристи відвідують Китай, включаючи Сянган (Гонконг), Японію, а також Корею і Сінгапур. Східна Азія приваблює американців більше, ніж Південно-Східна. Інші туристичні регіони світу — Африка, Близький Схід та Південна Азія — освоєні американцями слабо.

23.Туризм з метою відпочинку і розваг в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

В Азійсько-Тихоокеанському регіоні, як і в Америці, туристські прибуття зосереджені переважно в одному субрегіоні, однак із нижчою концентрацією, більш рівномірно вони розподіляються територіями Східної, Південно-Східної Азії та Океанії. Китай є основною туристичною країною на Тихоокеанському узбережжі. Основними країнами, які генерують туристичні потоки в Китай, є Малайзія, Індонезія, Республіка Корея, Росія, Монголія. Близько 60 % в'їзного туристського потоку до Китаю припадає на країни ближнього оточення. Особливий інтерес туристи виявляють до поїздок, що дозволяють помилуватися дикою природою, відчути живе життя сучасного Китаю, ознайомитися з перебігом реформ у країні. Туристи охоче здійснюють круїзи річкою Хуанхе чи стародавнім Китайським каналом, надають перевагу поїздкам Трьома ущелинами Янцзи. Вони знайомляться з традиційними методами китайської медицини і прилучаються до фізичної культури — гімнастики тайцзи. Багато туристів вирушають у подорож, щоб одержати уявлення про китайську кухню чи взяти участь у фестивалі паперових зміїв, побачити степи Внутрішньої Монголії чи зійти на засніжені вершини, а також познайомитися з мистецтвом каліграфії.

Крім Китаю, популярними туристичними напрямками в Азійсько-Тихоокеанському регіоні є нові індустріальні країни (території) Азії: Сянган (Гонконг), Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Республіка Корея, Індонезія і Тайвань. Сьогодні ці країни (території) залучають туристів насамперед своєю екзотичною природою, можливістю купально-пляжного відпочинку. Крім того, Сянган і Сінгапур пропонують чудовий шопінг.

Модним туристичним напрямком став Таїланд, особливо після освоєння ним нової пляжної зони на південному узбережжі й організації культурно-пізнавальних поїздок на північ країни. 

У десятку країн регіону, що лідирують за прибуттями, входить Японія. Вона приймає потоки відвідувачів з різними туристичними цілями, у тому числі для відпочинку і розваг. Японська індустрія розваг посідає друге місце у світі після американської.

Варто зазначити, що туристичний бізнес у регіоні успішно функціонує тільки в розвинених і нових індустріальних країнах. В'єтнам, Лаос, Камбоджа, Монголія, попри всі зусилля, мають незначну ринкову частку в туризмі.

Південна Корея після девальвації національної валюти перетворилася в справжній торговий рай для шоп -туристів.

Нерівномірний розвиток міжнародного туризму в Азійсько-Тихоокеанському регіоні ускладнює його прогнозування. Проте експерти UNWTO прогнозують пожвавлення внутрішньо- і міжрегіональних обмінів туристами. Вони вважають, що найближчими роками Східна і Південно-Схід-на Азія та Океанія утримають свої позиції як один із туристичних регіонів світу, що розвивається найшвидше.