24. Єдність і суперечності в системі інтересів суспільства.
Отже, для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємозв'язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.
Суперечності інтересів мають як суб'єктивну, так і об'єктивну основу. Перша пов'язана з проявами суб'єктивізму і волюнтаризму. Друга заснована на відмінностях в економічному становищі різних суб'єктів. Інтереси конкретних індивідів (підприємця і найманого робітника, продавця і покупця), підприємств (того, що виробляє продукцію, і того, що купує її), підприємства держави (підприємство зацікавлене в тому, щоб платити менший податок) не завжди збігаються.
У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них в процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації. Особистий інтерес найманого працівника не можна реалізувати, якщо не буде реалізовано інтерес підприємства, на якому він працює. Отже, мають бути реалізовані інтереси підприємця, споживачів продукції, суспільства в цілому. Незважаючи на те що, кожний вид економічних інтересів є персоніфікованим, відокремленим, ґрунтується на певній потребі, він органічно пов'язаний з колективним і суспільним інтересом. Це створює підґрунтя для єдності визначальних (головних) інтересів і знаходить відбиття у меті виробництва.
Суперечності поділяються на об’єктивні (такі що не залежать від волі та свідомості людей) та суб’єктивні (ті, що залежать), антагоністичні (вічні – між капіталістом та робітником за Марксом) та гіпотетичні (такі, яких ще не існує, але треба передбачити).
25. Зайнятість і безробіття.
Зайнятість – це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення валового внутрішнього продукту та національного доходу.
Повна зайнятість означає використання усіх придатних до цього трудових ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатний працювати.
До працездатного населення країни відносяться чоловіки віком 16-59 років, жінки віком 16-54 років, а також особи старшого віку та підлітки, які працюють у різних галузях економіки або зайняті іншою економічною діяльністю.
Все населення можна поділити на три категорії.
зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день;
безробітні – ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Конкретніше: людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям, які мають місце одночасно:
без роботи;
робить активні спроби знайти роботу;
готова зразу ж стати до роботи.
особи поза робочою силою, або економічно неактивне(пасивне) населення – це перш за все люди до 16 років, а також ті, хто перебуває в спеціалізованих установах (психіатричних диспансерах, виправних закладах тощо); до цієї категорії відносяться і особи, що вибули зі складу робочої сили, - дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи
Робоча сила – це здатність до праці, сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей, які має людина і які вона може використати для виробництва товарів та послуг.
Таким чином,
Населення = Робоча сила + Особи поза робочою силою,
тоді
Робоча сила = Зайняті + Безробітні
Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили. Позначається буквоюuі вимірюється у відсотках:
u = (Безробітні / Робоча сила) * 100%
Безробіття – це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу.
Види безробіття : відносне і абсолютне