17. Економічна роль держави в ринковій економіці.

Сучасна ринкова економіка не може існувати без державної господарської діяльності. Дискутуються лише масштаби втручання держави в економіку. Так, класики економічної теорії (А. Сміт, Д. Рікардо) вважали, що ринкова економіка повинна розвиватися на основі саморегулювання. Проте криза капіталістичної економіки 1929-1933 рр. ознаменувала кінець "ери" вільного підприємництва, показала, що ринкова економіка без втручання держави розвиватися не здатна. Державне регулювання ринкової економіки - це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики. Держава може виконувати свої функції впливу на економіку прямо (через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення) або опосередковано (через систему правових та економічних регуляторів, надаючи їм можливість орієнтувати діяльність господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів соціально-економічної політики). За допомогою правових регуляторівдержава встановлює "правила гри" на ринку, а через систему економічних регуляторів-цілеспрямовано "настроює" ринковий механізм, щоб на його основі стимулювати або стримувати ділову активність у раціональних рамках. Необхідність державного регулювання ринкової економіки випливає з об'єктивно властивих державі економічних функцій. Вони досить різноманітні.Розглянемо основні з них. • Визначення цілей і пріоритетів макроекономічного розвитку означає, що держава формулює стратегічні цілі розвитку економіки, визначає необхідні ресурси, ефективність їх використання, соціальні, економічні та світогосподарські наслідків. • Реалізація соціальних цінностей, яка проявляється в тому, що держава контролює реалізацію постанов про зарплату, виконання законів про рівне право на працю і соціальне забезпечення, громадські роботи, встановлення мінімуму та меж монопольних цін. • Регулювання економічної діяльності спрямоване на вирівнювання сукупного попиту і сукупної пропозиції. З цією метою використовуються бюджетно-податкові та грошово-кредитні важелі. • Захист конкуренції як основного механізму регулювання ринкової економіки. З цією метою держава розробляє антимонопольне законодавство і контролює його реалізацію. • Фінансування суспільних благ і послуг, які є неподільними абонепрібутковіми: благоустрій населених пунктів, будівництво доріг, музеїв, бібліотек, національна оборона та ін • Стабілізація економіки - важлива функція держави, яка забезпечує повну зайнятість і стабільний рівень цін. Реалізується за допомогою проведення відповідної фіскальної і кредитно-грошової політики, спрямованої на боротьбу з інфляцією і безробіттям.

18.Економічна теорія: виникнення та етапи розвитку.

Економічна теорія - це фундаментальна економічна наука, яка вивчає загальні закономірності господарського життя, відносини між людьми, що складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

Залежно від рівня економічного розвитку суспільства пануючих у ньому філософських поглядів на суспільне життя, науку, що вивчає господарське (економічне життя суспільства) називали по різному. У перше поняття економіка ввели давньогрецькі вчені Ксенофонт і Арістотель. Арістотель вживав таке поняття як *хремастика*. Арабський мислитель Ібн-Хальдун(14ст) назвав цю науку *соц. фізикою*. У Франції Монкрентьєн у 1645р вів термін *політ економія*, у Великобританії В.Уотлі 1831р запровадив поняття *катталактика*, а В.Джевонс 1871р - *економікс*.

Зі зміною економ життя, розвитком форм його організації та управління з’являється нові теоретичні напрями економ теорії. Історія економ думки розрізняє такі основні течії екном досліджень: класичний і неокласичний напрями економ теорії, марксистська школа економ досліджень, історична, кейнсіанство, монетаризм, інституційний напрям економ теорії, теорії неокласичного синтезу тощо.

Так перша школа політ економії – меркантилізм – суттю багатства вважала золото та різні скарби, а їх джерелом зовн торгівлю. Тому визначальним принципом меркантилізму стала доктрина активного торговельного балансу, як головною умовою нац. добробуту.

У середині XVIII ст. на зміну меркантилистами прийшли фізіократи.Засновником цього напрямку в економічній теорії став Ф. Кейне, а його найбільш відомі представники - А. Тюрго, В. Мірабо, Г. Летрон. Головною заслугою фізіократів є те, що вони вперше перенесли предмет економічного дослідження зі сфери обігу в сферу виробництва і цим заклали фундамент для аналізу капіталістичного виробництва.

Засновники класичної школи політ економіки А.Сміт і Д.Рікардо обґрунтували терію трудової вартості згідно з я кою єдиним джерелом багатства є праця.

Карл Маркс, розвиваючи теорію трудової вартості, опрацював теорію капіталу, як само зростаючої вартості. Ця теорія заснована на обґрунтуванні суперечностей між працею і капіталом. На його думку розв’язати їх можна змінивши відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення матеріальних благ у капіталістичному суспільстві.

Революцією в економ теорії стало обґрунтування представниками неокласичної школи економ теорії, засновниками якої стали видатні економісти кін.19ст. Джевонс, Менгер, Бен-Баверк, Мізес, Вальрас,теорії граничної корисності. Вона зосередилась на проблемах економ рівноваги, зокрема механізмах забезпечення потреб людини.

Представники неокласичної школи економічної думки при визначені предмета економ теорії почали використовувати термін *економікс*. Предметом цієї науки є *дослідження зусиль людини для задоволення її потреб*.