
- •Антиінфляційна політика
- •2.Банки та операції, що вони здійснють.
- •3.Валовий внутрішній продукт та його структура.
- •4. Валютний ринок.
- •5.Види безробіття.
- •6.Види витрат виробництва.
- •7.Види грошей.
- •8. Види цін, методи ціноутворення.
- •9. Виробничі фонди підприємства та їх структура.
- •10. Витрати виробництва.
- •11. Власність як економічна категорія.
- •12. Внутрігалузева та міжгалузева конкуренція. Досконала та недосконала конкуренція.
- •13. Гроші, іх види.
- •14. Грошова база. Компоненти грошей.
- •15. Демонополізація як умова роздержавлення і приватизації та переходу до ринкових відносин.
- •16. Економічна рівновага та її забезпечення.
- •17. Економічна роль держави в ринковій економіці.
- •18.Економічна теорія: виникнення та етапи розвитку.
- •19. Економічне зростання і його типи.
- •20. Економічний зміст продуктивних сил.
- •21.Економічний інтерес, його суб’єкт, об’єкт, функція.
- •22. Економічні закони, їх пізнання та використання.
- •23. Економічні потреби, їх характеристика та походження. Закон зростання потреб.
- •24. Єдність і суперечності в системі інтересів суспільства.
- •25. Зайнятість і безробіття.
- •26. Заробітна плата, її сутність і форми.
- •27. Земельна рента.
- •28.Зміст закону вартості та його функції.
- •29. Зміст процесу суспільного відтворення.
- •30. Інфляція попиту та інфляція пропозиції.
- •31. Інфляція та її види.
- •32. Іфраструктура ринку.
- •33. Кількісне визначення грошової маси, необхідне для обслуговування товарного обміну.
- •34. Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство.
- •35. Критерії економічного зростання.
- •36. Кругообіг фондів підприємств. Час обороту виробничих фондів і шляхи його прискорення.
- •37. Матеріальні основи розвитку сучасної цивілізації.
- •38. Методи і способи конкурентної боротьби.
- •Способи конкурентної боротьби
- •Методи здійснення нечесної конкуренції
- •39. Методи пізнання економічної теорії.
- •40. Моделі ринкової економіки.
- •41. Монополія державної власності. Необхідність та суть демонополізації.
- •42. Національне багатство.
- •43. Національний продукт і його форми.
- •44.Необхідність державного регулювання ринкової економіки. Важелі державного впливу на економічну ситуацію.
- •45.Новітні тенденції розвитку відносин власності в країнах з розвиненою економікою.
- •46. Новітні тенденції розвитку відносин влісності в Україні.
- •47. Органнізація підприємницької діяльності. Субєкти, об’єкти та види підприємництва.
- •48.Орендні відносини.
- •49. Основні етапи розвитку цивілізації.
42. Національне багатство.
Національне багатство — це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Іншими словами, національне багатство — це все те, чим володіє країна сьогодні — все матеріальне багатство суспільства.
Нематеріальне багатство суспільства — це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили — науково-технічний, освітній, культурний потенціал.
Таким чином, у широкому розумінні національне багатство включає в себе як матеріальне, так і нематеріальне багатство країни.
Основними елементами матеріальної форми національного багатства насамперед є: виробничий капітал, у структурі якого виділяють основний і оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об’єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання — автомобілі, меблі, побутова техніка тощо), а також запаси і резерви споживчих благ.
До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни, котрі залучені до господарського обороту (земля, надра, вода, ліси, атмосфера, клімат). Корисні копалини, які лише розвідані, а тим більше потенційні, до складу національного багатства не входять.
Розрізняютьвідтворювані і невідтворювані природні ресурси.Так, існують природні ресурси, які не створені працею (наприклад ліс), але можуть бути відтворені. У той самий час деякі види природних ресурсів (природні копалини) у своїй основній частині не відтворювані.
Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.).
Якщо країна втрачає своє інтелектуальне багатство внаслідок еміграції провідних учених і спеціалістів, як це нині спостерігається і в Україні, і в інших країнах СНД, вона безповоротно втрачає певну частину ВВП, а отже, і можливості в нагромадженні більшого національного багатства. Те саме спостерігатиметься і при зниженні інтелектуального рівня нації, а саме: у разі погіршанні якості навчання, скорочення асигнувань на науку та освіту тощо.
Національне багатство включає в себе також ті елементи, які перебувають у інших країнах, але належать уряду, організаціям та окремим особам.
Масштаби, структура та якісний рівень національного багатства не залишаються незмінними. У процесі відтворення воно не тільки постійно зростає, а й безперервно оновлюється. Тому для нарощування національного багатства великого значення набуває раціональне використання виробничого потенціалу, від якого залежать темпи зростання валового внутрішнього продукту і відповідно добробуту нації, фізичний і духовний стан людини.
Важливу роль у зростанні національного багатства відіграють природні ресурси. Винищення природних багатств України призводить до втрати їх значної частини, якою вже ніколи не скористаються прийдешні покоління.
Величина національного багатства, як правило, зростає в нормальних мирних умовах і зменшується під час війн, смут, потрясінь. Під час Другої світової війни СРСР втратив третину національного багатства. Зменшується обсяг національного багатства і в умовах економічної кризи, яка поглиблюється в Україні. Статистика національного багатства потребує його спеціального аналізу — обсягу, структури, динамки національного багатства. Але, на жаль, статистичні щорічники не дають поки що належної інформації. Національне багатство виступає як важливий показник економічної могутності країни та джерело її соціально-економічного прогресу.