32. Іфраструктура ринку.
Ринкова інфраструктура – це система інституцій, що забезпечує рух товарів і послуг, грошей, цінних паперів і регулює багаторівневе функціонування господарських взаємозв’язків і взаємодію суб’єктів ринкової економіки.
Предмет споживання можна придбати у магазинах(продовольчих, непродовольчих, спортивних, туристичних, меблевих, господарських, тощо). Засоби виробництва(сировина, знаряддя праці) продаються на товарних біржах; акції, облігації, нац. і іноземна валюти – на фондовій і валютній біржах, у банках. Приміщення, житлові будинки, земля реалізуються через реелторські фірми, земельні аукціони. Науково технічні розробки, інформація продають як безпосередньо виробники, так і інформаційно-комерційні організації.
Контроль за діяльністю підприємств, організація ринкової інфраструктури, ії регламентацію здійснює держава через механізми законодавства. Це також важлива інституційна складова сучасної ринкової інфраструктури.
Інфраструктура ринку покликана забезпечувати цивілізовані стосунки між суб’єктами через свої функції.
створення умов для ділових контрактів підприємств
регулювання руху робочої сили
здійснення маркетингового,інформаційного та рекламного обслуговування
підвищення оперативності,ефективності роботи суб’єктів ринку
Забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств
правове та економічне консультування підприємств,захист їх інтересів у державних та інших структурах
страховий захист підприємницької діяльності
сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів і послуг.
33. Кількісне визначення грошової маси, необхідне для обслуговування товарного обміну.
Грошова маса - це сукупність купівельних, платіжних та накопичувальних коштів, що обслуговує економічні зв'язки, належить фізичним та юридичнимособам, а також державі. Це важливий кількісний показник руху грошей.
Поява паперових грошей поставила перед дослідниками процесу обігу та функціонування грошей значно складніші питання. Паперові гроші неспроможні легко вилучатися з обігу, перетворюючись на скарб як золоті. Папір не є скарбом, не має власної великої вартості, відповідно з часу появи паперових грошей людей цікавить питання: скільки паперових грошей необхідно для обслуговування товарного обігу, як ця кількість впливає на економіку. Ще у XVIII ст. дослідження цієї проблеми Д.Юмом призвели до формулювання так званого "рівняння обміну". Остаточно воно було обґрунтовано на початку ХХ ст. І.Фішером і тому іноді його називають "рівнянням Фішера":
M x V = P x Q,
де:М - маса грошей, що знаходиться в обігу;
V - середня швидкість (кількість) обороту грошової одиниці;
Р - рівень ціни на ринку;
Q - реальний обсяг товарної маси на ринку.
З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:
Реально зробити подібні розрахунки досить складно, але дане рівняння в цілому вірно відображує основні закономірності, що складаються в макроекономічних процесах. К.Маркс у "Капіталі" пропонує дещо інший підхід для з'ясування кількості грошей, що необхідні для обігу :
де: Кг - кількість грошей, що необхідна для обігу;
Сц - сума цін усіх товарів, що реалізовані в суспільстві протягом року;
П - платежі по кредитах минулих років;
К - сума цін товарів, що продана в кредит цього року;
В - взаємопогашені платежі (бартер, безготівкові розрахунки тощо);
О - швидкість обороту грошової одиниці за рік.
Існує спрощена формула, що виражає дану залежність:
Закони грошового обігу - спроба усвідомити шляхи подолання або уникнення надзвичайно складного економічного явища, що пов'язане саме з паперовими грошима - інфляції.