26. Заробітна плата, її сутність і форми.

Основною формою розподілу доходів для найманих працівників є заробітна плата. Вона являє собою ціну, що виплачується за використання праці.

Поняття “заробітна плата — форма розподілу за пра­цею” і “заробітна плата — ціна товару робоча сила” цілком суміс­ні. Вихідною інстанцією при з'ясуванні сут­ності заробітної плати мають бути потреби працівника. З ураху­ванням досягнутого рівня розвитку продуктивних сил вони можуть бути зведені до так званого “споживчого кошика”, тобто до пев­ного набору життєвих засобів. Далі здійснюється оцінка життє­вих засобів споживчого кошика у грошових одиницях з урахуван­ням деяких факторів оцінки робочої сили. Все це і створює вартість або ціну робочої сили. Поділив­ши її на кількість робочих днів (при почасовій оплаті) або на кількість виробів (при певному робочому дні), визначають ціну праці.

Отже, у заробітній платі, її сутності присутні й вартість товару робоча сила, й оплата за працею (за витратами і результатами праці). Одне іншому не заважає. Західні економісти вже давно визнають сумісність змісту заробітної плати вартості робочої сили і забезпечення однакової заробітної плати за однакові витрати праці.

Важливо відрізняти номінальну заробітну плату від реальної. Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку працівник от­римує за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата виражає­ться в сумі товарів і послуг, які працівник може придбати за своюзаробітну плату.

Заробітна плата за своїм складом неоднорідна. Вона містить різні за функціональним значенням складові частини. Співвідно­шення між ними утворює структуру заробітної плати. У ній слід розрізняти основну, додаткову частини і види винагороди, що вхо­дять до кожної з них.

Заробітна плата має дві форми — відрядну і почасову.

Відрядну форму заробітної плати в основному застосовують у тих випадках, коли рівень механізації виробництва такий, що ре­зультат діяльності значною мірою залежить від інтенсивності пра­ці працівників. Комплексна механізація і автоматизація виробни­цтва зумовлює широке використання почасової форми заробітної плати.

27. Земельна рента.

Оренда землі- вид землекористування, за якого власник землі педає свою земельну ділянку на певний строк орендарю на ведення господарської діяльності. Орендодавець і урондар укладають договір, за яким орендар сплачує орендодавцю за користування землею орендну плату. У ції формі він отримує земельну ренту.

Земельна рента, отримана в результаті господарської діяльності, являє собою додатковий прибуток, що ділиться на дві частини: прибуток, який отримує орендар, і ренту, що належить власнику землі.

Орендна плата не завжди збігається з земельною рентою. До останньої додається винагорода за користування приміщеннями, спорудами, що розтушовані на землі, яку здають в оренду.

Незалежно від форм власності на землю утворюється дифе­ренціальна рента(додатковий доход від використання землі).

Першою природною умовою існування диференціальної ренти є відмінності у природній родючості землі, а також місцезнахо­дженні земельних ділянок по відношенню до ринку (місць реалі­зації продукції).

Другою природною умовою утворення диференціальної ренти є те, що земля у просторі обмежена, тим більше кращі за родю­чістю землі.

Слід розрізняти дві форми диференціальної ренти—першу і другу.

Перша диференціальна рента являє собою додатковий чис­тий доход, одержуваний в результаті більш продуктивної праці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях;

Друга диференціальна рента виникає в результаті підвищення продуктивності землі завдяки використанню більш ефективних за­собів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень у зем­лю. Другу диференціальну ренту одержують не всі господарства, а лише ті, які інтенсифікують виробництво за більш сприятливих умов виробництва (тобто використовують кращі землі). Господар­ства, які здійснюють додаткові вкладення на гірших землях, отри­мують не другу диференціальну ренту, а раціоналізаторський доход.

Взаємозв'язок першої й другої диференціальних рент полягає втому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тіль­ки перша рента пов'язана з природною, а друга — з економічною родючістю грунтів.