24.Економічні погляди і.В.Вернадського.

І. Вернадський розумів об'єктивний характер економічних законів. «Закони політичної економії, — писав він, — являють собою не юридичні постанови, а закони природні, тобто такі, які людина не може порушувати безкарно до тих пір, поки живе в суспільстві і поки має якісь потреби, тобто ніколи» [27, с. 97]. Розкриваючи об'єктивний характер економічних законів, Вер­надський аналізує й характер їх дії. Він підкреслює важливість відповідності законів, розпоряджень, постанов тощо, що вида­ються в державі, економічним законам. Якщо політична еконо­мія має таке велике практичне значення, зазначає автор, то не­обхідно глибше зрозуміти її зміст, завдання, роль, отже з'ясу­вати її предмет.

І. Вернадський дає кілька визначень предмета політичної еко­номії. Перш за все він трактує її як науку про господарство. Автор наводить ряд визначень предмета політичної еконо­мії іншими економістами, погоджуючись з ними або критикуючи їх. Так, Вернадський аналізує визначення економістами політич­ну економії, як науки про добробут, працю, цінність, багатство. Він виступає проти тих економістів, які називають предметом політичної економії багатство і підкреслює, що вона вивчає лише один бік, одну властивість багатства — його цінність Ка­тегорію вартості він фактично розглядає з позицій трудової теорії.

Властивість речі задовольняти потреби Вернадський називає корисністю, або придатністю.

Велику увагу приділяє Вернадський аналізу праці і її ролі в економічному житті і робить висновок, що праця — це «головне і єдине джерело багатства» [31, с. 1]. Праця у нього — це діяль­ність, спрямована на виготовлення корисностей. Вона опосеред­ковує не лише відношення людини до природи, а й відношення людини до людини. Вернадський чітко розрізняє працю від ме­ханічних дій машин, інстинктивних дій тварин.

На відміну від Сміта Вернадський всі види праці вважає про­дуктивними

Великого значення надає Вернадський поділу праці. Він пише про «закон поділу праці» і розкриває всі вигоди його застосуван­ня. Прекрасний приклад поділу праці, пише автор, дає Сміт у своєму творі на прикладі виробництва шпильок. Високо оцінює Вернадський роль машин у підвищенні продуктивності праці.

Він виступає прихильником капіталістичного розвитку країни, вихваляє великий капітал і велике підприємство, які мають знач­ні переваги над дрібним виробництвом.

Він, у цілому, позитивно оцінює погляди Гаспаро Скаруффі й Бернардо Даванцаті на проблему грошей, наголошує, що Скару­ффі першим узявся за висвітлення природи грошей. Учений при­хильно ставився до думки Веррі про те, що гроші — загальний товар

І. Вернадський був противником протекціонізму, але разом з тим не виступав абсолютним прихильником фритредерства: В ці­лому оцінка Вернадським поглядів італійських економістів поді­бна до оцінок, що містяться в працях наступних економістів, які писали протягом століття після виходу монографії

У самій історії політичної економії Вернадський виділяє дві сторони: зовнішню і внутрішню. Зовнішня «відповідає руху ідей, або теоретичній частині науки, друга — їх утіленню, або еконо­мічній практиці». Такий поділ є цікавим з погляду розу­міння практичного значення економічної науки.

Високо оцінює Вернадський фізіократів і приділяє їм велику увагу в своєму дослідженні. Він відзначає їхній внесок у розви­ток економічної науки. Фізіократія, пише автор, «в надрах своїх носила такий запас свіжих сил і таке багатство змісту, що всі на­ступні напрями науки політичної економії, можна сказати, наро­дились прямо з неї