23.Т.Ф.Степанов – авто першого підручника з політекономії російською мовою.

Безумовно найбільшою заслугою Степанова було те, що він одним із перших розробив курс політичної економії російсь­кою мовою. До нього користувалися переважно підручником академіка Г. Шторха, виданого французькою (1815) і німецькою (1820) мовами.

Праця Степанова «Записки про політичну еконо­мію» складалась з двох частин і була опублікована — ч. І у 1844 р. і ч. II — у 1848 р. У двотомних «Записках», вступній лек­ції та інших працях Степанов аналізує такі питання, як предмет політичної економії, суть і джерела багатства, продуктивні й не­продуктивні класи, продуктивна й непродуктивна праця, суспі­льний поділ праці, відношення між виробництвом та споживан­ням, цінність, капітал, заробітна плата, прибуток, рента, процент, кредит, національний дохід тощо. Тобто фактично він охоплює всі проблеми політичної економії. На формуванні суспільно- економічних поглядів Т. Степанова позначилися праці західно­європейських економістів — Сміта, Рікардо, Мальтуса, Сея, Сіс- монді. Але вирішальним був уплив представників класичної по­літичної економії Сміта й Рікардо.

Степанов багато уваги приділяє визначенню предмета полі­тичної економії, аналізу економічних категорій та наголошує на потребі практичного застосування політичної економії, розвитко­ві її за рахунок збагачення досвідом.

У визначенні економічних категорій Степанов дотримувався, в основному, поглядів класиків. Перш за все йдеться про розу­міння ним багатства і його джерел. Багатство він потрактовував як суму речей для. задоволення потреб людини. «Багатство, — писав він, — полягає у користуванні самими речами, у властиво­сті задовольняти потреби, а не в міновій цінності» [16, с. 65]. Та­ке визначення багатства не збігалося з думкою меркантилістів, котрі під багатством розуміли гроші.

У Степанова багатство асоціюється зі споживними вартостя­ми. Цікавою є думка Степанова про те, що спочатку багатство «здобувалося працею», а потім набуло «самостійного руху».

визначенні вартості-Степанов, в основному, стояв на пози­ціях трудової теорії вартості і разом з тим сприймав смітівське положення про три складові вартості. Категорію заробітної плати Степанов трактує в дусі Рікардо, який виділяв природну й ринко­ву ціни праці. Степанов уважає більш точним визначенням не «природна», а «необхідна», тому що вона тільки підтримує існу­вання людини

Гроші у нього мають товарне походження. Роль грошей вико­нували г-та різних етапах розвитку суспільства різні товари. Цін­ність золота і срібла, які згодом стали виконувати функції гро­шей, визначається витратами праці «для їх добування»

Велику увагу в «Записках» Степанов приділяє аналізу праці. Перш за все слід підкреслити, що він завжди наголошує на тому, що праця становить основу вартості. Аналіз праці у Степанова пов'язаний ще з однією пробле­мою, а саме її свободою. Він підкреслює, що всяка праця по­винна бути в пошані, у міру користі, яку вона приносить сус­пільству, і «кожний вид праці, діяльності повинен мати повну свободу у виробництві»

Степанов не лише видатний політеконом, він відіграв велику роль у розвитку статистики. Одна з перших його праць «Про ста­тистику взагалі», опублікована ще 1831 р. в «Літературній газе­ті», була присвячена проблемам статистики, якій автор надавав великого значення. Статистика, писав він, є «найвірнішим, без­печним керівництвом для політики і політичної економії, бо вона надає для цих високих наук найнадійніші досвіди, що допомага­ють з'ясувати і підтвердити їх теоретичні засади» [17, с. 142]. Степанов не тільки користувався надбаннями статистики, а й розвивав її теоретичні засади. Не випадково відомий українсь­кий статистик М. В. Птуха оцінив науковий доробок Степано­ва в галузі статистики надзвичайно високо. «За глибиною і змістовністю ідей, — писав Птуха, — він був вище своїх су­часників»