62.Міжнародні фінанси та міжнародні фінансові потоки

Міжнародні фінанси являють собою сукупність відносин зі створення і використання грошових коштів, необхідних для здійснення ЗЕД державами, фірмами, іншими юридичними та фізичними особами.

Міжнародні фінанси — фонди фінансових ресурсів, які утворилися на основі розвитку МЕВ і використовуються для забезпечення безперервності і рентабельності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення.

Міжнародні фінансові відносини являють собою досить складну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згруповані за такими напрямами:

• взаємовідносини між суб’єктами господарювання різних країн;

• взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;

• взаємовідносини держави і суб’єктів господарювання з міжнародними фінансовими інститутами.

У сфері міжнародних фінансів крім національних суб’єктів – держави, підприємств, громадян – виділяються наднаціональні суб’єкти – міжнародні організації і міжнародні фінансові інститути. У зв’язку з цим дану сферу можна розподілити на дві частини:

— міжнародні фінансові відносини;

— міжнародні фінанси.

Міжнародні фінансові відносини характеризують грошові потоки між суб’єктами різних країн:

— між підприємствами;

— між урядами країн;

— між підприємствами і урядами;

— між громадянами і урядами.

Міжнародні фінанси відображають діяльність міжнародних організацій і фінансових інститутів. Це наднаціональна надбудова, яка характеризується концентрацією фінансових ресурсів у певних узагальнених чи цільових фондах. Міжнародні організації вступають у взаємовідносини з урядами окремих країн з приводу формування бюджету чи інших фондів цих організацій.

63. Зовнішньоекономічна діяльність, її суб’єкти

Поняття зовнішньоекономічної діяльності (Стаття 377 ГКУ.)

Зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, та/або робочою силою.

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб’єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб’єктами господарювання визначаються ГК, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

1. господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2. громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3. підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб’єктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом.

У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб’єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в оперативну діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, крім випадків, передбачених законом.