- •Політика як соціальне явище
- •2. Основні концепції політики, її структура та функції
- •3. Співвідношення політики із іншими сферами суспільної життєдіяльності
- •4. Політологія як наука та навчальна дисципліна
- •5. Методи політичної науки
- •6. Поняття політичної системи суспільства
- •7. Структура та функції політичної системи
- •8. Типологія політичних систем
- •9. Поняття держави. Теорії виникнення держави
- •10. Основні ознаки та функції держави
- •11. Форми державного правління і національно-територіального устрою держави
- •12. Концепція правової держави
- •13. Концепція соціальної держави
- •14. Поняття та принципи громадянського суспільства
- •15. Природа політичної влади, еволюція поняття та його сучасна інтерпретація
- •16. Легітимність політичної влади, джерела та механізми її легітимації
- •17. Поняття і типи політичного режиму
- •18. Тоталітарний політичний режим(в 17)
- •19. Авторитарний політичний режим. Різновиди авторитаризму(в 17)
- •20. Основні принципи демократичного режиму. Теорії демократії
- •21. Парламент як інститут представницької влади
- •22. Походження і сутність політичних партій, їх функції, структура, типологія
- •23. Типологія партійних систем.
- •24. Багатопартійні системи та партійні коаліції
- •25. Поняття виборчих систем та їх різновиди
- •26. Мажоритарні виборчі системи, їх різновиди, переваги та недоліки(див.25)
- •27. Пропорційні виборчі системи, їх різновиди, переваги та недоліки(див.25)
- •28. Поняття політичної еліти, її структура
- •29. Циркуляція політичної еліти
- •30. Лідерство як політичний феномен, теорії політичного лідерства
- •31. Типологія та стилі політичного лідерства
- •32. Поняття і структура політичної культури
- •33. Типологія політичної культури
- •34. Поняття політичної соціалізації
- •35. Поняття, типологія та функції політичних конфліктів
- •36. Динаміка та управління політичними конфліктами
- •Правила розв’язання політичних конфліктів
- •37. Політичний розвиток та політична модернізація
- •38. Структурні теорії переходу до демократії
- •39. Процедурні теорії переходу до демократії
- •40. Теорія «третьої хвилі» демократизації
40. Теорія «третьої хвилі» демократизації
Теорія “третьої хвилі” демократизації виникла на початку 90-х рр. ХХ ст. Найбільш відомим представником рахується С. Хантингтон, який сформулював основні тезиси в книзі “Третя хвиля: демократизація в кінці ХХ століття”.
Під демократією Хантингтон розуміє такий політичний режим, при якому основні політичні лідери відбираються шляхом справедливих, чесних і періодичних виборів, в яких практично все доросле населення має право голосу, а кандидати вільно боряться за голоси виборців. Трактує перехід до демократії як глобальний процес, який проявляється в тому, що в наш час жодна країна не може не відчувати на собі впливу процесу демократизації. Він визнає можливість існування різних форм демократичного порядку, що є наслідком різномаїття культур, традицій.
Процес розвитку демократії він вбачає в формі “хвиль”, що виражають нерівномірність демократизації в різні історичні періоди, а також в різних державах. Кожна хвиля демокртизації замінюється зворотньою (реверсивною хвилею).
Перша хвиля демократизації починається в 20-х рр. ХІХ ст. і закінчується в 20-х рр. ХХ ст. Бере свій початок в французькій і американській рволюціях, хоча основний період перебудов припадає на ХХ ст., коли демократія утвердилась в США, Англії, Франції та багатьох інших державах. Головними передумовами становлення демократії в цей період були: урбанізація, індустріалізація, поява буржуазії і середнього класу, формування організацій робочого класу і поступове зменшення нерівності.
На зміну першої хвилі демократизації прийшла перша реверсивна хвиля 1922-1942 рр., яка починається з періоду становлення фашистського режиму Муссоліні в Італії і характеризується посиленням тоталітарних ідеологій. В цей період навіть в державах з демократичним режимом починає набирати обертів антидемократичне спрямування.
Друга хвиля демократизації починається з 1943р. І завершилась в 60-х рр. 20 ст. викликана перемогою демократичних держав в ІІ світовій війні і деколонізацією. Декотрі з країн вибрали самостійно едмократичний режим, декотрим він був нав’язаний в результаті окупації.
Друга реверсивна хвиля продовжувалась з 50-х рр. До 70-х рр. ХХ ст. зачіпила країни третього світу, була надзвичайно масштабною, демократія була збережена приблизно в 30 державах.
Третя хвиля демократизації починається з 70-х рр. ХХ ст. і продовжується до нашого часу.
Хантінгтон виділяє такі основні причини третьої хвилі демократизаці:
підрив легітимності авторитарних систем;
зміна політики домінуючих держав;
економічний розвиток в 60-х рр. ХХ ст;
зміна доктрини католицької церкви.
Y&K
