17. Філософські погляди г. Кониського та г. Щербацького.

Г. Щербацький вважав, щоб дійти істини, треба усвідомити, що в нас наявна мисляча субстанція, або мислення, і субстанція протяжна, або тіло. І першій, і другій притаманні певні властивості як особливі, так і загальні. Властивостям відповідають нахили — духовні та тілесні; їх часом виявляють афекти, або пристрасті. Джерело наших помилок — і зовнішні почуття, і сила уяви, і душевні афекти, і чистий інтелект. Щоб запобігти помилкам, потрібно з’ясувати сутність філософії.

Філософію слід розуміти як знання речей божественних і людських. Філософом потрібно вважати не того, хто опановує частину філософії або окремий розділ її, а того, хто сповна віддається усім філософським дисциплінам.

Мета, або фінальна причина філософії, підкреслює Г. Щербацький, те, чим філософія виправдовує своє існування, є не що інше, як пізнання істини і практична доброчесність. За Г. Щербацьким, філософія складається з логіки, метафізики, фізики, математичних наук та етики, що збігається з розподілом філософії на натуральну, раціональну та моральну ще за часів платоників і стоїків. Під натуральною філософією він розумів фізику, під раціональною — логіку, до моральної, що виправляє звичаї, відносив юриспруденцію, або вчення про закони.

Кониський - Світогляд Г. Кониського в цілому можна визначити як об'єктивно-ідеалістичний, однак в полеміці з авторитетами Св. Письма й Арістотелем він неоднозначно займає позиції науки і філософії Нового часу, особливо раціоналізму Декарта, наповнюючи свої курси елементами пантеїзму і деїзму. Розглядаючи світ як творіння Бога, він виходив з того, що в основі усього існуючого лежить три начала: матерія, форма і позбавлене форми (здатність речей до зміни форми і до розвитку). Згідно з поглядами Кониського світ матеріальний. Матерія є першим принципом природних тіл, вона однорідна і всі речі, як небесні, так і земні, складаються з тієї самої матерії. Сама матерія не піддається відчуттям, однак ми сприймаємо речі, які і є проявом матерії. Вчення про першооснову речей — матерію — Кониський докладно викладає згідно з теоріями представників філософії Нового часу, зокрема Декарта, Гассенді, епікурейців. І хоча він ще прямо не проголошував тезу про вічність матерії, однак думка про вічність і непороджуваність матерії послідовно проводилася в його курсі, де він заявляв: "Матерія ніколи не може бути ні породжена, ні знищена, а вона створена Богом на початку світу, і яка, і в якій кількості створена, така в такій кількості донині залишається, і буде залишатися в майбутньому". Вічність і незнищуваність матерії Кониський вбачав у тому, що вона завжди існує завдяки своїм проявам. Вона створена Богом і через це вічна, адже Бог існує споконвічно і не можна допустити, щоб він існував і не міг творити. Чи не одним із перших в середині XVIII ст. він дійшов до ідеї розвитку, наголошуючи, що рух як "живе зростання" йде від найпростішого до певної досконалості. Дотримуючись своєї концепції, "природа сама себе задовольняє", всілякі зміни природних речей він намагався пояснити природними причинами. У пошуках причини руху Кониський не захоплюється зовнішніми силами, а прагне знайти джерело руху в самих тілах. Причина руху, за його словами, зрозуміла і цілком матеріальна — легкість і важкість тіл, а не першо-поштовх, як вважав Арістотель, чи спрямовані потоки частинок згідно з Гассенді, чи вихори матерії згідно з Декартом. Поклавши в основу філософського знання розкриття причин речей, він обстоював природне походження людського знання, переконуючи, що пізнання починається не з розкриття якихось вроджених ідей, а з відчуттів. Процес пізнання Кониський пов'язував з активністю суб'єкта, який пізнає, людини, що активно думає, вбачаючи її головне завдання у пізнанні сутності, "щостності" речей, у проникненні в суть явищ через пізнання їх причин. Він був впевнений у здатності людини пізнати сутність речей. Основою пізнання для нього були досвід, практика, де діяльність інтелекту неможлива без чуттєвого сприйняття. Саме на основі відчуттів розумна душа з допомогою інтелекту створює поняття про речі і пізнає істину. Курс Г. Кониського був певним підсумком філософських пошуків професорів Києво-Могилянської академії, а водночас одним із найбільш значущих у професійному відношенні, оскільки після нього значно змінилось ставлення до філософії.