15. Правова охорона Конституції

Правова охорона конституції є неодмінною умовою забезпе­чення її верховенства і стабільності. Вона здійснюється у двох основних формах — конституційний контроль та конституційний нагляд.

контроль — це така система відносин між органами пуб­лічної влади, за якої контролюючий орган має право скасовува­ти акти підконтрольного органу, а нагляд — така система відно­син, за якої наглядовий орган має право лише звернути увагу піднаглядного органу на його помилку та найбільше — зупини

ти дію його акта, але скасовувати або змінювати акт повинен сам піднаглядний орган

контроль — це перевірка діяльності підконтрольного ор­гану, що проводиться контролюючим органом або вибірково, за пласною ініціативою, або за якимось сигналом, а нагляд — по­стійне спостереження за діяльністю піднаглядного органу

під конституційним контролем ми будемо розумі­ти будь-яку форму перевірки на відповідність конституції актів та дій органів публічної влади, а також об'єднань громадян, що здійснюють публічні функції або створені для участі у здійс­ненні публічних функцій.

Необхідність конституційного контролю обумовлена тим, що конституція в державі має вищу юридичну силу, а отже всі правові акти повинні їй відповідати або не суперечити

Статтею 148 Конституції України встановлено, що Консти­туційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Кон­ституційного Суду України.

Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Конституційний контроль поділяється на види за такими критеріями:

І) за часом здійснення:

• попередній контроль, за якого акт перевіряється до набрання ним чинності. Можливість здійснення попереднього консти­ туційного контролю передбачена ст. 159 Конституції України;

• наступний контроль, який поширюється на чинні, принаймні офіційно опубліковані, акти. Можливість здійснення наступ­ ного конституційного контролю передбачена ст. 150 Консти­ туції України;

2) за місцем здійснення:

• внутрішній контроль — проводиться самим органом, який видає акт;

• зовнішній контроль — проводиться іншим органом (напри­клад, главою держави, якому на підпис або для промульгації надійшов закон);

3) за правовими наслідками:

• консультативний контроль, що не має обов'язкової юридич­ної сили;

• постановляючий контроль, за якого, якщо акт визнано не­конституційним, він утрачає юридичну силу або поверта­ється на розгляд органу, який його видав. Конституційний контроль в Україні є постановляючим, оскільки відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд Украї­ни» рішення і висновки Конституційного Суду України од­наковою мірою є обов'язковими до виконання;

16. Поняття, суть, ознаки та гарантії конституційного ладу України.

Конституційний лад України є системою суспільних відно­син, передбачених і гарантованих Конституцією України і зако­нами, прийнятими на її основі і відповідно до неї. Конституцій­ний лад опосередковує насамперед суспільний та державний лад¹.

При цьому не всі дослідники включають поняття суспіль­ного ладу до конституційного ладу. О. Ф. Фрицький зазначає, що суспільний лад поглинає як державний лад, так і право в ці­лому, а тому він не може бути складовою поняття «конституцій­ний лад»².

За суттю конституційний лад являє собою певний тип кон­ституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку су­спільства, держави, права. Нинішній конституційний лад Украї­ни за своєю суттю є перехідним, змішаним.

За змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені і гарантовані Конституцією України державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, системи державної вла­ди і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші важливі інститути конституційно-правових відносин України.

За формою конституційний лад являє собою систему основ­них організаційних і правових форм суспільних відносин, перед­бачених Конституцією України, і є ліберально-демократичним.

Існуючий конституційний лад України, передбачений Кон­ституцією України, характеризується такими загальними прин­ципами: суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, науковою обґрунтованістю, історизмом, наступніс­тю, програмним характером, гарантованістю.