Лекція 1.2. Основні концептуальні парадигми культурології

Мета: Усвідомити основні завдання й напрями культурологічних досліджень, проаналізувати основні концептуальні парадигми культурології.

Завдання: З’ясувати поняття парадигми в культурології, ознайомитися з основними культурологічними парадигмами: еволюціоністською, психологічною, соціологічною, функціоналістською, теологічною, структуралістською, ігровою концепцією тощо.

План:

1.3.1. Основні завдання й напрями культурологічних досліджень.

1.3.2. Еволюціоністська парадигма.

1.3.3. Психологічна парадигма.

1.3.4. Соціологічна парадигма

1.3.5. Функціоналістська парадигма

1.3.6. Теологічна парадигма

1.3.6. Ігрова концепція

1.3.7. Структуралістська парадигма

1.3.1. Основні завдання й напрями культурологічних досліджень

Культурологія – порівняно молода наука. Оформлення її як специфічної сфери гуманітарного знання сягає Нового часу і пов’язана з філософськими концепціями історії Дж. Віко, І. Гердера і Г. Гегеля. Вперше термін «культурологія» використав американський культурантрополог Л. Уайт. Більшість культурологів сходяться на тому, що в розвитку культурології можна виділити декілька основних теоретичних концепцій або парадигм як більш-менш відрефлексованих теоретичних і методологічних положень, на які спираються культурологічні дослідження. Вони простежуються в аналітичних моделях сучасної культурології як способи впорядкування емпіричних даних і пояснення культурних фактів. Ними є такі домінуючі напрями: еволюціоністський, психологічний, соціологічний, функціоналістський, ігровий, теологічний, структуралістський.

1.3.2. Еволюціоністська парадигма

Еволюціонізм – перша етнографічна теорія, яка почала формуватися в середині XIX ст. Основоположником еволюціонізму вважається Едвард Тайлор, вперше висловив свої еволюціоністські ідеї в книзі «Дослідження в галузі стародавньої історії людства» (1865). Тому саме його багато дослідників і вважають основоположником еволюціонізму. Серед послідовників цієї школи були також Льюъс Морган і Джеймс Джордж Фрезер.

Формуванню еволюціоністської парадигми культурології передували емпіричні етнографічні дослідження культури, які будувались на порівняльному аналізі багатьох культур і на природничо-науковій концепції розвитку (специфіка попереднього стану культури розглядається як причина появи наступного). Основні ідеї еволюціоністів полягають у встановленні лінійної спрямованості розвитку культури, у розрізненні соціокультурних феноменів за ступенем складності їхньої організації та можливості їх впорядкування за шкалою еволюції (від простого до складного).

Основні положення еволюціонізму:

1. Класична еволюціоністська теорія наполягала на існуванні універсального закону розвитку людських культур.

2. Людський рід єдиний, тому всі люди мають приблизно одні й ті ж розумові здібності і в подібних ситуаціях будуть приймати приблизно аналогічні рішення, що в свою чергу визначає однаковість культури на подібних ступенях розвитку;

3. У людському суспільстві наявний безперервний розвиток, тобто прямолінійний процес переходу від простого до все більш складного. Таким чином, суспільний розвиток проходить за законами еволюції;

4. Розвиток будь-якого культурного елемента наперед визначено, тому що його пізніші форми формуються й зароджуються в більш ранніх. При цьому розвиток будь-якої культури поетапний, а щаблі й стадії розвитку єдині для всіх культур у світі;

5. Культурні відмінності народів викликані їх різними ступенями розвитку, а всі народи й культури з'єднані між собою в один безперервний еволюційний ряд.

6. Первісне суспільство, на думку еволюціоністів, мало єдині для всіх народів соціальні, культурні та економічні моделі. А сучасні безписемні народи розглядалися як пережиток давніх часів. Передбачалося, що вивчення їх культури веде до реконструкції культури первісного суспільства в цілому.

Англійський соціолог Г. Спенсер (1820-1903) вважав, що суспільство розвивається під впливом зовнішніх (географічне середовище) та внутрішніх (фізична і психічна природа людини) факторів. У праці «Основи соціології» він уподібнював культуру організму, виділяючи в ній «харчувальну» систему (виробництво), «розподільчу» (торгівля), «регулятивну» (держава). Йому належить сама концепція еволюціонізму як послідовності незворотних змін культурних феноменів.

Англійський антрополог Е. Тайлор (1832–1917) запропонував одне з перших наукових визначень культури як сукупності знань, вірувань, мистецтва, моралі, законів, звичаїв, засвоєних людиною як членом суспільства. Таке розуміння культури ототожнює її з цивілізацією. Згідно з цим Е. Тейлор у своєму дослідженні «Первісна культура» уподібнював розвиток культури розвитку природних явищ та біологічних видів і тлумачив прогрес культури як удосконалення релігійних вірувань і культів, появу нових знарядь праці, видів творчості.

Англійський етнограф Дж. Фрезер (1854–1945) визначав прогрес суспільства як послідовність стадій розумового розвитку людства (магія – релігія – наука). У дванадцятитомному дослідженні «Золота гілка» він твердив, що культурні зміни виникають внаслідок адаптації людей до оточення і здійснюються в напряму диференціації та спеціалізації соціокультурних функцій.

Американський культурантрополог Л. Уайт (1900–1975) розумів культуру як спосіб оволодіння світом, перетворення і регулювання його процесів за допомогою символів. У своїй книзі «Еволюція культури» він виділив такі підсистеми культури: соціальну, технологічну, ідеологічну і поведінкову. Всі ці. компоненти культури він вважав відображенням її матеріально-технічного базису.

У сучасній культурній антропології еволюціоністські ідеї залишаються найбільш впливовими.

Основні праці:

Едвард Б. Тайлор (EB Tyler, 1832-1917) – основна праця «Первісна культура» («Primitive Culture») вийшла в 1871 р.

Герберт Спенсер – основна праця «Основи соціології» – 1877 р.

Льюїс Г. Морган (LH Morgan, 1818-1881) – основна праця «Стародавнє суспільство» («Ancient Society») – 1877 р.

Джеймс Дж. Фрезер (JG Frazer, 1854-1941) – основна праця «Золота гілка» («The Golden Bough») – 1890 р.

Джон Ф. Мак-Леннан (JF MacLennan, 1827-1881) – основна праця «Теорія патріархату» («The Theory Рatriarchal») – 1881 р.

Дж. Лаббок (J. Lubbock) – основна праця «Походження цивілізації» («The Оrigine of Сivilization») – 1870 р.