Початок правління.

У 86 році Децебал вторгся в Мезію, розбив римського намісника Оппія Сабіна та захопив провінцію. У відповідь на це римський імператор Доміціан в 87 році направив в Дакію свої війська. Але вони були розбиті, а Децебал захопив всі римські стяги. У 88 році нова римська армія під командуванням вторглися в Дакію. Вирішальна битва відбулося біля Тани, в Трансильванії, римлянам вдалося розбити даків. Але не зважаючи на перемогу вони не змогли розвинути свій успіх, оскільки кордонам імперії в той час почали загрожувати германські племена квадів. З Децебалом було укладено мир, умови якого самі римляни вважали принизливими для себе.

[Ред.] Війна з Траяном (101—102)

Відразу після вступу на трон імператор Траян почав підготовку до війни з даками. Навесні 101 року він напав на Дакію. Римляни знов дали битву при Тані, яку знов виграли. Але просування в глиб країни було повільним, оскільки даки запекло боронилися, захищаючи мало не кожне поселення. Зима, примусила Траяна зупинитися і розмістити війська в укріплених таборах. Децебал скористався цим і зібравши даків та союзників — бастарнів і сарматів, атакував провінцію Мезію. Траян був вимушений переправити частину своїх сил з Дакії в Мезію, де у вирішальній битві, з великими втратами, здолав даків. Навесні 102 року Траян продовжив наступ. Важкі втрати даків примусили Децебала просити миру.Мирний договір був дуже невигідним для Децебала. За ним римлянам були залишені всі території, які вони встигли захопити. Також Децебал повинен був зруйнувати оборонні укріплення в країні, здати римлянам зброю. Розмір армії обмежувався. В разі війни Децебал мав надавати римлянам військову допомогу. А його зовнішня політика мала повністю контролюватися Римом. Цей договір був для Децебала лише перервою та перепочинком у війні і дав можливість зібратися з силами. Не зважаючи на умови миру Децебал почав укріплювати армію та готуватися до нової війни. У той же час Траян не став сподіватися на даний договір, оскільки його метою було повне підкорення Дакії.

Війна з Траяном (105—106)На початку літа 105 року Траян, скориставшись тим, що Децебал порушив мирний договір 102 року, вторгся в Дакію. Римляни атакували країну відразу з декількох сторін. Всі зусилля Децебала, були марними — і римська армія просувалася в глиб країни, поки не досягла столиці — Сармізегетузи. Децебал спробував сховатися, щоб організувати новий опір, але йому це не вдалося. Тоді він, щоб не потрапляти в полон, здійснив самогубство, кинувшись на меч. Після смерті Децебала римська армія лише придушувала незначні спалахи повстань. 106 року була утворена нова римська провінція — Дакія. Траян захопив великі багатства, а в Римі на честь перемоги над даками звели знамениту Траянську колону, що збереглася донині.

4.2. Зп імператора Адріана

АДРІАН (117-138 рр..)У 128 р. отримав додатковий титул:Батько Вітчизни, рим. імператор з 11.08.117 р.

Після смерті Траяна імператором став Адріан (117-- 138). Він, як і його попередник, був досвідченим полководцем, але на відміну від Траяна дбав про забезпечення кордонів і збереження миру. Парфянському цареві повернули області, завойовані Траяном, бо новозагарбані й далеко не втихомирені території важко було втримувати без крайнього напруження. Вірменія з провінції знову перетворилася на царство, що його очолював переважно залежний від Риму цар. Але Адріан зберіг завойовані Траяном території в Аравії, а також Дакію, яку Рим продовжував колонізувати вихідцями переважно зі східних провінцій. Діяльність Адріана спрямовувалася на подальше посилення імператорської влади і розвиток бюрократичного апарату.Важливим заходом Адріана було видання так званого "Вічного едикту", згідно з яким ініціатива в зміні правових норм перейшла до імператора. За час свого правління Адріан об'їздив майже всі провінції, що передусім мало політичну мету. Прихильник мирної політики, Адріан приділяв велику увагу зміцненню обороноздатності імперії: прикордонні лінії (особливо в Західній Європі) були укріплені, посилено військову дисципліну. Особливе значення мала зміна порядку комплектування військ. До II ст. н.е. основні війська (легіони) поповнювалися римськими громадянами. З часів Адріана у легіони почали приймати жителів провінцій, незалежно від того,чи мали вони римське громадянство.Улюбленим містом Адріана були Афіни. Він прикрасив їх новими спорудами і пишався тим, що був афінським архонтом. Він писав вірші, умів ліпити і малювати.Адріан помер після тяжкої хвороби, на яку захворів під час подорожей. Після врочистого похорону прах померлого було поставлено у спеціально збудованому мавзолеї -- монументальній споруді, що існує і досі під назвою замку святого Ангела.

Походив з Італіки (Південна Іспанія), як і його родич Траян, який був його опікуном і в 100 р. одружив його на своїй внучатою племінницею Сабіне. Адріан приймав участь в дакійське і Парфянской війнах Траяна, в 108 р. був консулом і намісником в Паннонії і Сирії. Завдяки впливу Греблі був перед смертю Траяна усиновлена ​​і оголошений спадкоємцем.

Адріан відмовився від завойовницької політики свого попередника, в 117 р. він закінчив парфянської війну, відмовившись від Вірменії та Месопотамії і обмежившись захистом і забезпеченням безпеки своїх кордонів. У Північній Британії в 122 р. почав будівництво валу Адріана з 17 Кастеллі і 80 воротами на лінії Сольве-Тайн. Верхнегерманская прикордонна захисна смуга (лімес) була розширена, укріплена кордон на Дунаї. У тривалих поїздках Адріан інспектував («подорожі імператора») в 121-125 рр.. західні та східні провінції, в 128 р. Африку і в 128-132 рр.. знову східні провінції. Останнє велике повстання іудеїв під керівництвом Бар-Кохби Адріан придушив з крайньою жорстокістю (132-135 рр..).

У внутрішньополітичній сфері Адріан зменшив вплив сенату. У 118 р. він наказав стратити чотирьох сенаторів-полководців Траяна, в 136 р. - деяких інших сенаторів. Влада імператора була укріплена створенням чиновницького апарату. Насамперед замість вольноотпущенников до співпраці були залучені вершники, в т.ч. до новоствореного Державна рада (Consilium principis). Безстроковий едикт (Edictum perpetuum) завдяки уніфікації завершував розвиток преторського права (128 р.). Поряд з правової та фінансової реформами була проведена реформа війська, яка давала солдатам можливість піднятися до стану вершників. Ослаблення податків, продовження дії аліментарних установ, турбота про колонах, гуманізація рабської права повинні були привести до консолідації держави.

Адріан вів інтенсивну будівельну діяльність. У Римі був перебудований Пантеон і споруджений мавзолей імператора, сучасний замок св. Ангела. У його віллі біля Тібуре (Тіволі), монументальному ансамблі з Палацами, бібліотеками, театрами, термами і палестрой, перебувала копія улюбленого архітектурної споруди Адріана - афінського Stoa Poikile. У провінціях заохочувалася романізація, грунтувалися міста і колонії, в т.ч. Андрианополь. Адріан сприяв розвитку мистецтва і філософії, вплинув на архаїзм. Чітко виражається філеллінізм Адріана помітний на тлі розвивається італо-елліністичної державної культури. Адріан велів прикрасити Афіни розкішними будівлями, в т.ч.бил закінчений розпочатий Писистратом Олімпейон і відродилася олімпійська ідея. Незадовго до смерті (у Байях) бездітний Адріан усиновив свого спадкоємця Антоніна Пія. Біографія в «Історії Августов». Бюст Адріана в Пергамон-музеї.

Трибунську влада отримував 22 рази (в 117 р. двічі: 11 серпня і 10 грудня, потім щороку 10 грудня).

Імператор: I (11 серпня 117 р.), II (135 р.).Консул: I (108 р.), II (118 р.), III (119 р.).Помер від хвороби 10 липня 138 р. в Байях (Baiae), похований спочатку у Путеолах (Puteoli), біля Байев, потім в саду Доміції в Римі, і, нарешті, прах був поміщений в мавзолеї Адріана.