3. Зовнішня політика Римської імперії в і ст. Н.Е

Правління династій Юліїв-Клавдіїв (14-69 рр. н.е.)

Август призначив своїм наступником вихідця із знатного роду Клавдіїв – 56-річного Тіберія (42 р. до н.е. - 37 р. н.е.). Він був уже досвідченим полководцем, який підкорив альпійські племена та здобув перемоги у Паннонії й Германії. І справді, новий правитель не намагався завоювати любов римлян. Він припинив роздавати хліб і влаштовувати видовища. Усіх можливих претендентів на владу, крім Гая Калігули, було вбито. У 27 р. н.е. Тіберій залишив Рим і оселився на о.Капр, звідки й продовжував керувати державою. Жорстокий імператор любив спостерігати за катуванням і стратою як злочинців, так і безневинних людей. Римляни, що не любили володаря, кричали: «Тіберія у Тибр!» Коли у 37 р. н.е. Тіберій захворів, один із його слуг задушив імператора. Відповідно до заповіту його наступниками стали Гай Калігула і Тіберій Гемелла. Калігула усунув свого суперника і став правителем Риму. Гай Калігула (12-41 рр. н.е.), намагаючись зміцнити свою владу в Римі, відновив гладіаторські бої та інші видовища, роздавав гроші незаможним і влаштовував бенкети для сенаторів, дозволив повернутися вигнанцям та помилував засуджених. Він вважав себе богом Юпітером, тому наказав сконструювати механізм, який імітував грім і блискавку. Голови статуй Юпітера у Римі були замінені скульптурними зображеннями Калігули. Він побудував присвячений собі храм, де римляни поклонялися золотій статуї правителя. За рік імператор витратив усі державні кошти, тому запровадив нові грабіжницькі податки.Калігула намагався продовжувати традиційну завойовницьку політику Риму. У 39-40 рр. він розробив плани остаточного підкореннл завойованих, але не упокорених народів Галлії, Германії та Британії. І хоча великих успіхів у цьому не досяг, його 7 разів проголошували імператором. Незважаючи на те, що мав прекрасну освіту, людей він вважав особистою власністю, так само як і всі римські провінції. У 39 р. н.е. було розкрито змову проти імператора, і з того часу Калігула постійно боявся зради. Його підозри справдилися. У 41 р. н.е. під час свята на честь Палатинських ігор його було вбито. Представники роду Клавдіїв за доби республіки 28 разів були консулами, 5 разів диктаторами, 7 разів цензорами і мали 8 тріумфів.Наступного імператора проголосили преторіанці – охоронці Калігули. Це ще раз засвідчило, що армія лишалася впливовою силою в римському суспільстві. Імператором став Клавдій (10 р. до н.е. - 54 р. н.е.) – єдиний в роді Калігули, якого випадково знайшов один з преторіанців в імператорському палаці. Клавдій мав багато фізичних вад: заїкався, шкандибав, голова та руки його тряслися. На засідання сенату його приносили на ношах. Перше що зробив новий правитель, – стратив убивцю Калігули. Він примирився із сенатом, скасував деякі встановлені його попередниками податки, повернув вигнанців, скасував смертну кару за образу величі імператора. Новими законами він передбачив переслідування тих, хто зводив наклепи. Хворі раби, яких господарі кидали напризволяще, ставали вільними. Здійснивши тріумфальний похід у Британію Клавдій приєднав до імперії шість провінцій.Клавдій дуже боявся змови і з самого початку свого правління наказував обшукувати всіх, хто до нього наближався. Але йому не судилося померти від меча ворога. Клавдія отруїли дружина Агриппіна та її син Нерон.У 54 р. сімнадцятирічний Нерон (37-68 рр. н.е.) став імператором. Його ім'я сабінською мовою означає «хоробрий, сильний». Але він не виправдовував його. Підлітком Нерон входив до складу банди, яка грабувала перехожих. Його цікавили більше не політика, а музика, живопис, спорт, він мріяв про кар'єру актора. Подорожуючи Грецією, спробував себе у різних змаганнях, виступав у десятиборстві в Олімпії. Він особисто керував відновлювальними роботами. За Нерона Рим прикрасили прямими вулицями та збудували перші вогнестійкі будинки. Нерон був останнім імператором династії Юліїв-Клавдіїв. Незадоволений його тиранією, сенат оголосив правителя ворогом народу. Проти Нерона повстали війська. Тоді він утік на віллу в передмісті Риму, де заподіяв собі смерть. Кажуть, що, помираючи, Нерон вигукнув: «Який величний актор гине!» Після його смерті протягом року змінилося ще два імператори. У 69 р. до влади прийшла династія Флавіїв. 

3. Династія Флавіїв (69-96 рр. н.е.)Перший імператор цієї династії – Веспасіан (9-79 рр.) був досвідченим полководцем, брав участь у вторгненні в Британію, керував провінцією Африка, підкорив Іудею. Імператора Веспасіана щороку обирали консулом і трибуном. Він мріяв передати владу синові Титу і вже за свого життя зробив його співправителем. У 71 р. Веспасіан призначив його префектом преторіанської гвардії, залишивши собі титул Августа та посаду верховного понтифіка. У 73-74 рр. вони разом вигнали із сенату своїх супротивників. Після цього ніхто не наважувався виступати проти імператора. Навіть свій палац Веспасіан залишив без охорони, демонструючи силу своєї влади. Він навів лад в армії, відновивши дисципліну. Для зміцнення держави та реформування армії потрібні були значні кошти, тому правитель не вважав непристойним займатися посередницькою торгівлею, отримувати хабарі та продавати державні посади. Саме він, запровадивши податок на користування громадськими туалетами, сказав: «Гроші не пахнуть».Після смерті Веспасіана у 79 р. вся влада в країні перейшла до Тита (39-81 рр.). Початок його правління породив великі сподівання у римлян. Його навіть називали «Любов'ю і відрадою роду людського». Він відзначався здібностями до віршування, гри на музичних інструментах та каліграфії. З іншого боку, був досвідченим і вмілим полководцем. Щоб завоювати прихильність народу, віддав своє майно для відновлення будинків і храмів Риму після страшної триденної пожежі. Саме на його правління випало виверження вулкана Везувій, що знищило міста Помпеї і Геркуланум. Імператор зробив щедрі пожертвування тим, хто вижив. Тоді ж у Римі почалася чума, з якою також довелося боротися.

Навіть коротке правління принесло Титу славу будівничого. В імперії з'явилися нові дороги. У 80 р. було закінчено будівництво унікальної споруди – амфітеатру Флавіїв (Колізею). У 81 р. в країні до влади прийшов брат Тита – Доміціан (51-96 p. н.е.). який став справжнім тираном. Як і його попередники, він мав багато титулів. Доміціан був консулом 16 разів, трибуном – 16 років, цензором – пожиттєво. Його 22 рази проголошували імператором. Доміціан переслідував не згодних з ним сенаторів, убив двоюрідних братів, вигнав з Італії всіх філософів. Загальною ненавистю до імператора скористалися політики. 18 вересня 96 р. внаслідок двірцевої змови останнього із Флавіїв було вбито.