71.Аналіз історичного джерела (Закон “про п’ять колосків” від 7 серпня 1932 р.)

«П’ять колосків», Закон «про п'ять колосків», або просто «Колосќи» (просторіччя, народна мова) — репресивний радянський закон часів Голодомору. Повна назва: Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності».

Окрім власне самого закону існувала також Таємна інструкція про його застосування.

Закон передбачав як захід судової репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна «розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за пом'якшуючих обставин позбавленням свободи на термін не нижче 10 років з конфіскацією всього майна». Амністія у ціх випадках заборонялась. На літо 1933 року за цим законом було засуджено 150 000 осіб. Зокрема, засуджували дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.

Виконання: Наприкінці літа газета «Правда» організувала в Україні рейд боротьби з крадіжками зерна. З 7 по 17 серпня 1932 року в ньому взяли участь 100 тисяч «ударників преси». Метою рейду була боротьба з крадіжками зерна.

Рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) від 22 жовтня 1932 року в основних хлібозаготівельних регіонах створені Надзвичайні хлібозаготівельні комісії (НХК). В Україні комісію очолив голова Раднаркому СРСРВ'ячеслав Молотов. Вже в листопаді 1932 року комісією Молотова було запроваджено систему спеціальних бригад з видобуття зерна («червоних валок»). Загалом, до таких бригад входило понад 110 тисяч добровольців, набраних з-поміж селян, які таким чином намагалися спастися від голодної смерті — вони одержували певний відсоток від вилученого зерна і харчів.

5 листопада Молотов і секретар ЦК КП(б)У Мендель Хатаєвич надіслали директиву на місця з вимогами негайного виконання Постанови від 7 серпня «з обов'язковим і швидким проведенням репресій і нещадної розправи із злочинними елементами у правліннях колгоспів». Голова ДПУ УСРР Станіслав Раденс 22 листопадарозробив план операції з виявлення контрреволюційних центрів, які органузовують саботаж і зрив хлібозаготівель ,спрямованої, практично, на виконання директив Молотова-Хатаєвича. Операція повинна була охопити 243 райони. З санкції ЦК КП(б)У вона розпочалася негайно. 26 листопада у пресі з'явився наказ наркома юстиції і генерального прокурора УРСР, в якому наголошувалося на тому, що «репресії є одним з потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі».

Згідно цих настанов було засуджено тисячі людей. Непоодинокими були випадки, коли люди добровільно просили записати їх до переселенців.

81. Історичний портрет (князь Дмитро Вишневецький)

Дмитро Іванович Вишневе́цький на прізвисько Байда (8 листопада (?) 1516 (1517) — 1563) — шляхтич, волинський магнат, князь гербу Корибут з династії Гедиміновичів. Власник маєтків у містечку Вишнівець Кременецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі. Нащадок і родич Рюриковичів, Гедиміновичів, князів Глинських - Мамаєвичів і Чингізідів, а також Острожських і Дашкевичів, володарів краю тих часів, перших старост Черкаських і отаманів Запорізької Січі.

Дмитро Байда Вишневецький народився в 1516 році в містечку Вишнівець (зараз - у Тернопільській області). Байда Вишневецький був власником маєтків у містечку Вишнівець Кременецького повіту. Дмитро Вишневецький був заможним паном із Волині, але кинув спокійне життя й цілою душею приляг до "козакування" і боротьби з татарами.

1553 р. – Дмитро Вишневецький об’єднав козацькі загони, понад 300 людей, озброїв їх і пішов за Дніпрові пороги. Дмитро Вишневецький - один з перших козацьких гетьманів України.

1554-1555 р. - збудував на Малій Хортиці фортецю, у якій розташувався козацький гарнізон, запаси зброї, боєприпасів та продовольства. Так утворилася перша Запорозька Січ як центральне укріплене поселення козаків, де перебувало військове й адміністративне управління контрольованої ними території. Дмитро Вишневецький на Хортиці організував оборону від татарсько-турецької агресії і звідти воювати з татарами. Виходив далеко у степи, нищив татарські оселі і став дуже небезпечний для Криму. Татари вирішили зруйнувати замок Вишневецького.

У січні 1557 р. кримський хан із великим військом підплив човнами під Хортицю, 24 дні облягав замок, але не добув його й мусів відступити. Аж у літку вдруге із ще більшою силою прийшов на Запорожжя й таки переміг Вишневецького. Козацькій залозі не вистачало харчів, козаки почали розбігатися і князь Дмитро мусів покинути Хортицю, татари укріплення зруйнували.

Дмитро Вишневецький вів і пізніше на чолі козаків боротьбу з татарами. До боротьби з Кримом старався він приєднати й Московщину.

В 1563 році під час походу в Молдову Дмитра Вишневецького підступно схопив турецький ставленик на молдовському престолі Томша й віддав султанові. Однак Дмитро Вишневецький не став зрадником, не прийняв магометанство. Турки вирішили піддати його найлютішій страті, кинувши живим з високої вежі на залізні гаки, вмуровані в стіну біля морської затоки на шляху з Константинополя в Галату. При падінні Вишневецький зачепився ребром і висів так якийсь час живим, лаючи ім'я султана і проклинаючи мусульманську віру, доки його не вбили турки, не стерпівши цих прокльонів. Народ зберіг у своїй пам'яті величний образ князя й оспівав його трагічну загибель у пісні про козака Байду.