13. Принцип и захисту об'єкта, що випливають з основних положень Женевської конвенції.

Принципи захисту випливають з основних положень Женевської конвенції щодо захисту жертв війни та додаткових протоколів до неї, можливого характеру воєнних дій, реальних можливостей держави щодо створення матеріальної бази захисту.. До них належать:

принцип безумовного примату безпеки, відповідно до якого концепція прогресу поступається місцем концепції безпеки;

принцип ненульового (прийнятного) ризику, який полягає в намаганні досягти такого рівня ризику на підприємствах, який можна було б розглядати як прийнятний. Його параметри мають бути обгрунтовані;

принцип плати за ризик. Розмір плати залежить від потенційної небезпеки техногенних об'єктів і є пропорційним величині можливого збитку. Ця плата може бути розумним самообмеженням споживання суспільства. Ці кошти спрямовуються на створення системи попередньої безпеки та підвищення оплати на виробництвах, де не забезпечується безпека (наприклад, вугільні шахти) та на певні виплати за ризик, що мають стимулювати проведення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки;

принцип добровільності, згідно з яким ніхто не має права наражати людину на ризик без її згоди;

принцип невід'ємного права кожного на здорове довкілля. Це право має бути гарантоване і захищене законом. Даний принцип передбачає обов'язки фізичних і юридичних осіб забезпечувати таке право і проводити свою діяльність так, щоб не завдавати шкоди довкіллю; принцип правової забезпеченості передбачає, що всі аспекти функціонування системи захисту населення і територій регламентуються відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами;

принцип свободи інформації щодо безпеки людини полягає в урахуванні громадської думки під час вирішення питань щодо будівництва небезпечних підприємств;

принцип раціональної безпеки передбачає максимально можливе економічно обгрунтоване зниження ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і пом'якшення їх наслідків;

принцип превентивної безпеки — максимально можливе значення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій;

принцип необхідної достатності і максимально можливого використання наявних сил і засобів визначає обсяг заходів щодо захисту населення і територій у разі загрози надзвичайних ситуацій.

15. На території бурових підприємств, нафтових і газових промислів, підприємств трубопровідного транспорту, нафтопереробних заводів і хімічних комплексів при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного, природного або військово-політичного характеру можливі руйнування, а також виникнення пожеж, зон хімічного і біохімічного зараження. При цьому порушується життєдіяльність людей як в окремих районах, так і в цілих регіонах. Тому забезпечення стійкості роботи господарських об'єктів у надзвичайних ситуаціях є одним із важливих завдань єдиної державної системи попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій (РСЧС).

Стійка робота господарських об'єктів забезпечується за двома напрямками:

1. на стадії проектування та будівництва нових господарських об'єктів - шляхом реалізації вимоги спеціальних норм і стандартів;

2. на стадії експлуатації господарських об'єктів - періодичної оцінкою їх стійкості роботи.

Оцінка стійкості роботи господарського об'єкта - це вивчення його здатності протистояти сильним вибухів. Якщо оцінка показує, що господарський об'єкт виявиться нестійким у разі сильного вибуху, то розробляють і здійснюють інженерно-технічні, технологічні або організаційні заходи, спрямовані на підвищення стійкості слабких елементів інженерно-технічного комплексу, уразливих систем управління, постачання і забезпечення ефективного захисту робітників і службовців .

17.Вимоги до планування і забудови міст і розміщення промислових підприємств (об'єктів) Обсяг і характер заходів по підвищенню стійкості роботи об'єктів народного господарства в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу багато в чому залежить від того, в якій мірі виконуються вимоги норм проектування інженерно - технічних заходів ЦО до розміщення об'єктів, планування міста, до будівництва виробничих споруд, систем постачання водою, газом і електроенергією, які залежать від характеру зруйнувань і уражень, при аваріях, катастрофах, стихійному лиху, а також при застосуванні сучасної зброї. Вимоги норм проектування передбачають пониження можливих збитків, втрат серед населення і створення кращих умов для проведення рятувальних і інших невідкладних робіт в можливих осередках ураження, відповідно сприяють підвищенню стійкості об'єктів. Зрозуміло, що без людських ресурсів і успішної ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконати завдання по забезпеченню стійкості роботи об'єктів в умовах надзвичайних ситуацій практично неможливо. Вимоги до планування і забудови міст спрямовані, головним чином, на захист населення і зменшення масштабів можливих зруйнувань і втрат, створення кращих умов для успішної ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф та застосування противником зброї, в тому числі і ядерної. Основні вимоги, які враховуються при плануванні і забудові нових міст, а також при реконструкції існуючих: забудова окремими житловими масивами, мікрорайонами; створення ділянок і смуг зелених насаджень; обладнання штучних водойм; влаштування широких магістралей і створення необхідної транспортної мережі, прокладання міжміських автомобільних шляхів за межами забудови міст; створення лісопаркової смуги навколо міст; розміщення об'єктів з врахуванням можливого впливу надзвичайних ситуацій. Забудова міста окремими житловими масивами, мікрорайонами має важливе значення для зменшення можливості розповсюдження пожеж і сприяє більш ефективному проведенню рятувальних робіт. Межами мікрорайонів є парки, смуга зелених насаджень, широкі магістралі, водойми, які створюють протипожежні розриви. Створення ділянок і смуг зелених насаджень сприяє забезпеченню санітарно-гігієнічних умов в місті і одночасно служить хорошим захистом від вогню. Тому при плануванні міст парки, сквери, сади повинні з'єднуватися в смуги і розміщуватися так, щоб вони були не тільки розмежуванням між мікрорайонами, але протипожежними розривами. Штучні водойми дають можливість створювати в кожному мікрорайоні достатній запас води для гасіння пожеж, проведення дезактивації території і санітарної обробки людей. Не можна розраховувати на те, що в надзвичайній ситуації збережеться міський водопровід і його можна буде використати при гасінні пожежі. Тому в містах і мікрорайонах, де немає природних водойм, повинні будуватись штучні водойми, які є базами відпочинку і можуть бути використані при гасінні пожеж. Будівництво широких магістралей і створення необхідної транспортної мережі дає можливість в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу з зруйнованням будівель запобігти суцільним завалам, які ускладнюють дії формувань ЦО і евакуацію потерпілих з району ураження в заміську зону.

18. Вимоги до систем електрозабезпечення. Електрозабезпечення є основою будь-якого виробництва. Порушення нормальної подачі електроенергії на об'єкт або окремі ділянки виробництва може призвести до повної зупинки роботи об'єкту. Для надійного електрозабезпечення в умовах надзвичайних ситуації! при його проектуванні і будівництві повинні бути враховані основні вимоги, які випливають з завдань цивільної оборони. Електрозабезпечення повинно здійснюватись від енергосистем, до складу яких входять електростанції, що працюють на різних видах палива. Великі електростанції потрібно розташовувати одну від одної і від великих міст на відстані, не меншій двох радіусів зон можливих зруйнувань. Районні понижуючі станції, диспетчерські пункти енергосистем і мережі електропередач належить розташовувати за межами зон можливих сильних зруйнувань. Постачання електроенергією великих міст і об'єктів, які не перестають працювати в надзвичайних умовах, необхідно передбачати від двох незалежних джерел. При електропостачанні об'єкту від одного джерела повинно бути не менше двох вводів з різних напрямів. Трансформаторні підстанції необхідно надійно захищати, їх стійкість повинна бути не нижчою від стійкості самого об'єкту. Електроенергію на ділянки виробництва належить подавати по належних електрокабелях, прокладених в землі на глибині 0,8-1,2 м. Крім цього, необхідно створювати автономні резервні джерела електропостачання. Для цього можна використовувати пересувні електростанції на залізничних платформах, автопричепах і інші електростанції, які не включені в енергосистему. В містах, розміщених на берегах морів та річок, необхідно створювати берегові пристрої для прийому електроенергії з корабельних електроустановок. Система енергопостачання повинна мати захист від впливу електромагнітного імпульсу ядерного вибуху.

19. Вимоги до систем водопостачання. Нормальна робота багатьох підприємств залежить від безперервного їх забезпечення технічною і питною водою. Потреба промислових підприємств у воді порівняно велика. Так, витрати води на виробництво тонни хімічного волокна становлять близько 2000 м3. Порушення у постачанні водою промислових об'єктів може призвести до їх зупинки і викликати труднощі в проведенні рятувальних робіт в районі стихійного лиха, аварії, катастрофи або застосування сучасної зброї. Для підвищення стійкості постачання об'єктів водою необхідно, щоб система водопостачання здійснювалась не менше, ніж від двох незалежних джерел, одне з яких бажано влаштовувати підземним. В містах і на об'єктах трубопроводи водопостачання у всіх випадках ПОВИННІ бути закільцьовані. Водопровідне кільце об'єкту повинне наповнюватись від двох різних міських магістралей. Крім того, в містах і, зокрема, на промислових підприємствах належить споруджувати герметизовані артезіанські колодязі. Новоспоруджені системи слід наповнювати водою, якщо це можливо, від підземних джерел. Постачання об'єктів водою з відкритих водойм (рік, озер) повинно виконуватись системою головних споруд, розташованих поза зоною можливих сильних зруйнувань. Артезіанські свердловини, резервуари чистої води і шахтні криниці повинні бути пристосовані для розливання води в пересувну тару. Резервуари чистої води треба устаткувати герметичними люками і вентиляцією з очисткою повітря від пороху. Стійкість мережі водопостачання підвищується при заглибленні в грунт всіх ліній водопроводу і розташування належних гідрантів і відключаючих пристроїв на території, яка не може бути заваленою, а також пристроїв перемичок, які дозволяють відключити пошкоджені ланки і споруди. На підприємствах треба передбачити оборотне використання води для технічних цілей, що зменшує загальну потребу у воді і відповідно, підвищує стійкість водозабезпечення.

20. Вимоги до систем газопостачання. На багатьох виробничих об'єктах газ використовується як паливо, а на хімічних підприємствах - і як вихідна сировина. При порушенні мережі газ може стати причиною вибуху, пожежі. Для більш надійного постачання газ повинен подаватися в місто і на промислові об'єкти по двох незалежних газопроводах. Газорозподільні станції необхідно розташовувати за межами міста з різних сторін. 1 азова мережа закільцьовується і прокладається під землею на глибині 0,6-1,7 м. На газовііі мережі у визначених місцях повинні бути встановлені автоматичні відключаючі пристрої, які спрацьовують від надлишкового тиску ударної хвилі. Крім того, на газопроводах слід встановлювати відключаючу арматуру з дистанційним управлінням і крани, які автоматично перекривають подачу газу при розриві труб, що дозволяє відключити газові мережі певних ділянок і районів міста.

29. Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт - це усунення безпосередньої загрози життю та здоров'ю людей, відновлення життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріальних збитків. Рятувальні та інші невідкладні роботи включають також усунення пошкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. РІНР поділяють на рятувальні роботи і невідкладні роботи.

29. 30. До рятувальних робіт відносяться: - розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження зараженої хмари чи пожежі; - локалізація та гасіння пожеж на маршруті руху сил та ділянках робіт; - визначення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека; - визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання і локалізації небезпеки; - пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих будинків, із загазованих та задимлених приміщень; - розкриття завалених захисних споруд та рятування з них людей; - надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності) у лікувальні заклади; - вивіз або вивід населення із небезпечних місць у безпечні райони; - організація комендантської служби, охорона матеріальних цінностей і громадського порядку; - відновлення життєздатності населених пунктів і об'єктів; - пошук, розпізнавання і поховання загиблих; . - санітарна обробка уражених; - знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, територій, споруд, а також техніки; соціально-психологічна реабілітація населення. До невідкладних робіт відносяться: - прокладання колонних шляхів та улаштування проїздів (проходів) у за валах та на зараженій території; . - локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і технологічних мережах; - ремонт та тимчасове відновлення роботи комунально-енергетичних систем і мереж зв'язку для забезпечення рятувальних робіт; - зміцнення або руйнування конструкцій, які загрожують обвалом і без-печному веденню робіт;

Рятувальні та інші невідкладні роботи здійснюються у три етапи: На першому етапі вирішуються завдання:- щодо екстреного захисту населення; - з запобігання-розвитку чи зменшення впливу наслідків;- з підготовки до виконання РІНР. Основними заходами щодо екстреного захисту населення є: - оповіщення про небезпеку;- використання засобів захисту; , - додержання режимів поведінки;- евакуація з небезпечних у безпечні райони; - здійснення санітарно-гігієнічної, протиепідемічної профілактики і надання медичної допомоги; локалізація аварій; зупинка чи зміна технологічного процесу виробництва;попередження (запобігання) і гасіння пожеж. На другому етапі проводяться: - пошук потерпілих; - витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених транспортних засобів;- евакуація людей із-зони лиха, аварії, осередку ураження;- надання медичної допомоги; - санітарна обробка людей;- знезараження одягу, майна, техніки, території; - проведення інших невідкладних робіт, ЩО сприяють і забезпечують здійснення рятувальних робіт. На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності населення у районах, які потерпіли від наслідків НС: - ідновлення чи будівництво житла; - відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку;- організація медичного обслуговування;- забезпечення продовольством і предметами першої необхідності;- знезараження харчів, води, фуражу, техніки, майна, території;- соціально-психологічна реабілітація;- відшкодування збитків; - знезараження майна, території, техніки

28. аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

Завдання та функції аварійно-рятувальних служб Основними завданнями аварійно-рятувальних служб є: проведення під час виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах і територіях аварійно-рятувальних робіт; ліквідація надзвичайних ситуацій та окремих їх наслідків; виконання робіт із запобігання виникненню та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та щодо захисту від них населення і територій; захист навколишнього природного середовища та локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій та катастроф. Відповідно до покладених на них завдань основними функціями аварійно-рятувальних служб є: забезпечення готовності своїх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням; пошук і рятування людей на уражених об'єктах і територіях, подання у можливих межах невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя й здоров'я стані, на місці події та під час евакуації до лікувальних закладів; ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного та бактеріального зараження, інших небезпечних проявів; контроль за готовністю об'єктів і територій, що ними обслуговуються, до проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій; участь у розробленні та погодження планів реагування на надзвичайні ситуації на об'єктах і територіях, що ними обслуговуються; участь у проведенні експертизи проектних рішень щодо поліпшення захисту об'єктів і територій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій; участь у роботі комісій з прийняття в експлуатацію об'єктів, які потребують аварійно-рятувального обслуговування; участь у підготовці рішень з питань створення, розміщення, визначення обсягів матеріальних резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій; організація ремонту та технічного обслуговування аварійно-рятувальних засобів, розроблення та виробництво їх окремих зразків; пропаганда у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та участь у підготовці працівників підприємств, установ та організацій і населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій. Завдання і функції конкретних аварійно-рятувальних служб визначаються їх статутами чи положеннями, які погоджуються з центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та затверджуються згідно з законодавством.

26. При плануванні використовуються необхідні вихідні дані та довідкові матеріали з урахуванням специфіки роботи та особливостей щодо відомчої та регіональної діяльності підприємства, організації чи установи. Основними вихідними даними при розробці плану дій на об'єкті є рішення та вказівки вищого штабу ЦО (управління, відділу з НС), розпоряджень начальника ЦО об'єкта, документів, що характеризують об'єкт (комунально-енергетичні мережі, стан будівель і споруд, вододжерела, дані прогнозування за можливими НС та ін.). План дій розробляється на підставі наказу начальника ЦО об'єкта. До розробки документів плану залучається керівний склад і спеціалісти об'єкта. Начальник штабу ЦО складає графік розробки окремих документів (розділів) і контролює його виконання. План дій розробляється у двох (при необхідності і більше) примірниках. Підписується план дій начальником штабу ЦО об'єкта, погоджується з територіальними управліннями (відділами) з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і затверджується начальником ЦО об'єкта (підприємства, організації, установи, незалежно від форм власності і підпорядкування). Після затвердження зміст плану дій доводиться до виконавців. Щорічно, станом на перше січня, план коригується і вносяться відповідні зміни. Реальність плану перевіряється під час командно-штабних, комплексних об'єктових навчань та об'єктових тренувань Цивільної оборони. План дій органів управління і сил ЦО із запобігання та ліквіднії НС — це програма здійснення запобіжних та захисних заходів. Він дозволяє цілеспрямовано та організовано вирішувати завданий ЦО в. умовах НС мирного та воєнного часу. Основу плану складаюдь заходи щодо захисту робітників, службовців і членів їх сімей. При визначенні цих заходів враховується важливість та особливості виробничої діяльності об'єкта, основні завдання органів управління та сил ЦО щодо запобігання і ліквідації НС.

Щорічно в різних країнах світу, у різних галузях діяльності людини трапляються мільйони нещасних випадків, сотні тисяч з яких закінчуються трагічно. Страждають люди всіх професій на виробництві, в побуті, в армії, на транспорті. Великих збитків зазнають країни від аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих, які призводять до загибелі людей. В Україні 28 жовтня 1999 року затверджено Указом Президента України найважливіші функції безпеки життєдіяльності людини, передано в компетенцію Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи. Ці функції спрямовані на захист населення від наслідків стихійних лих, аварій та катастроф, а також застосування ворогом сучасних засобів ураження. Захист населення – це комплекс заходів, спрямованих на попередження негативного впливу наслідків надзвичайних ситуацій чи максимального послаблення ступеня їх негативного впливу.

Основні принципи щодо захисту населення: Захист населення планується і здійснюється диференційовано, залежно від економічного та природного характеру його розселення, виду, ступеня небезпеки, можливих надзвичайних ситуацій. Усі заходи щодо життєзабезпечення населення готуються заздалегідь і здійснюються на підставі законів держави. При захисті населення використовують усі наявні засоби захисту (евакуацію із небезпечних районів, захисні споруди, індивідуальні засоби захисту...). Громадяни повинні знати основні свої обов’язки щодо безпеки життєдіяльності, дотримуватись установлених правил поведінки під час надзвичайних ситуацій.

Є п’ять основних заходів щодо забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях: Повідомлення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та постійного його інформування про наявну обстановку. Навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях. Укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічний захист, евакуація населення з небезпечних районів. Спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами. Організація і проведення рятувальних та інших робіт у районах лиха й осередках ураження.