2. Модернізм та нова естетична якість української літератури

Кінець XIX ст. позначився і в Україні появою того культурно-психологічного типу чуттєвості, який дістав назву "модерного", "декадентського" тощо. Як відо­мо, першим змоделював його Франко у своєму "Зів'ялому листі". Автобіографія М-Вороного уточнює цей психологічний і артистичний характер: меланхолія, містичне світовідчування й переживання кінця світу, ілюзіонізм і схильність до галюцинацій, спроба самогубства та пошуки Бога, естетика страждання й богем­ний спосіб життя і складають "модерну" іпостась Поета, що виступає "чарівни­ком", "віщуном-співцем" і "мучеником сучасного культурного життя" водночас.

Загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Модерністські напрями виникли як заперечення натуралістичної практики в художній царині, обґрунтованої філософією позитивізму. Модерністи, на відміну від раціоналізму попередників, на перше місце ставили творчу інтуїцію, втаємничення у трансцендентну (за філософією І. Канта ту, що лежить поза межами свідомості і пізнання, тобто не може бути пізнаною) сутність буття. Вищим знанням проголошувалася не наука, а поезія, зважаючи на її феноменальну здатність одуховнювати світ, проникати в найінтимніші глибини буття. Модерністи свідомо роблять свою творчість антидемократичною, елітарною.

Окремі напрями модерністської літератури сьогодні стали класикою. Серед найвизначніших — імпресіонізм, неоромантизм, символізм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, сюрреалізм, «театр абсурду», дадаїзм, «новий роман» тощо.

Одним з найперших виявів модернізму, точніше його провісником в Україні був декаданс.

Ці письменники створили себе кумира з краси, хитаючись між натуралізмом та містицизмом, естетизмом та шаблоновою рутиною. Ціла серія видань служила «новій красі» («Молода Муза» й ін.). Вони почали з маніфестів на славу «новому мистецтву», не пояснивши толком, що це таке. Художня творчість у слові зводиться в найпростіших своїх формах до моментів: треба, щоб художник мав, що сказати, і міг словом, образами виявити його так, щоб воно на інших людей переходило, заражало тим же настроєм.

За С. Єфремовим, модернізм на українському грунті досі давав тільки сумні докази власної убогості. Брак почування, з одного боку, й плутанина в художніх засобах з другого, могли зродити тільки якісь літературні покручі фантазії й безсилля. Витвори українського модернізму – це здебільшого виміряне на оригінальність бажання сказати нове слово там, де воно давно вже перестало бути новим, боротьба з нібито літературними шаблонами, але шаблоновими способами, перемелювання без кінця однієї і тієї фрази про красу, з усякими специфічними вивертами.

Естетизм, започаткований в Англії Оскаром Уайльдом, привів до відривання від народних потреб, народної мови та образів, до модної схоластики.

Концепція естетизму проявилась у творчості Ольги Кобилянської, Яцкова, Хоткевича.

Визначальні риси модернізму:

-новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком );

-у творах затверджується перевага форми над змістом;

-заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання;

-індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача;

- психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»;

- широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва;

-використання символу як засобу пізнання і відтворення світу;

-ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);

- естетизм.