- •1. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
- •3. Законодавче (статутне) право.
- •1. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права.
- •2. Демократичний та бюрократичний принципи організації держави. Бюрократія і бюрократизм у здійсненні державної влади.
- •3. Правові системи. Національна, інтегративна та міжнародна правова система.
3. Законодавче (статутне) право.
статутне право сукупність норм, що містяться у статутах, які діють у країнах англо-сакс. системи права поряд із загальним правом.Термін «статутне право» виник у Великобританії в 16 ст. Вживається також в юрид. теорії та практиці деяких країн, де прийнято брит, конст. модель. С. п. — частина права, яка утворюється законодавчими органами на противагу звичаєвому праву і прецедентному праву та актам, які приймаються органами виконавчої влади. Характерною рисою С. п. Великобританії є його фрагментарність. Хоча роль С. п. є вагомою, воно не претендує на вироблення заг. принципів. У широкому розумінні — С. п. включає в себе найважливіші акти англ. права допарлам.періоду, прийняті в різні роки та епохи (передусім Велику хартію вольностей 1215), акти делегованого законодавства, а також правові акти, які приймаються авт. установами, зокрема англіканською церквою. Єдиних критеріїв, на основі яких той чи ін. статут можна було б віднести до числа конституційних, не існує. Це зумовлено тим, що всі статути Великобританії мають рівну юрид. силу, підлягають єдиному порядку прийняття, зміни та скасування.
2) У США — писані конституції, кодекси та ін. законодавчі акти.
Як відмічалося раніше, англійське загальне право – це право судової практики. Суди не тільки застосовують норму права, але і створюють їх. Правила (норми), що містяться у судових рішеннях, повинні застосовуватися і надалі (інакше буде порушена стабільність загального права).
Білет №6
1. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права.
Реалізація норм права — це втілення приписів норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в їх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.
Норми права можуть бути реалізовані в різних формах: у правовідносинах і поза ними, з участю державних органів та без них.
Розрізняють 4 основні форми реалізації права за складністю та характером дій суб’єкта:
додержання- виконання- використання- застосування.
Застосування права - одна з форм державно-владної діяльності, спрямована на реалізацію правових приписів у життя. Особливістю застосування права є використання посередника з метою індивідуалізації приписів правових норм щодо конкретної життєвої ситуації. Застосування права — прерогатива спеціальних суб'єктів, які приходять на допомогу тоді, коли положення правової норми не можуть бути втілені у життя одноетапно, на підставі простого волевиявлення суб'єктів права. Так, студент не може просто прийти до навчального закладу, навчатися і отримати диплом про освіту. Посередником, який допомагає людині реалізувати конституційне право, є ректор навчального закладу, який підписує наказ про зарахування студента.
Безпосередні, прості форми дозволяють втілювати право у життя без участі держави, допомоги інших спеціальних суб'єктів. На основі простих форм реалізації норм права кожен суб'єкт права може безпосередньо втілювати право у життя одноетапно. Результатом цього втілення будуть конкретні юридичні наслідки. До безпосередніх форм належать використання, виконання та дотримання правових норм.
Правозастосування — це здійснювана в процедурно-процесуальному порядку владна-організуюча діяльність компетентних державних органів і посадових осіб, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб’єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права.