Рента та орендна плата

Орендна плата – це платіж, який орендар вносить власни­ку землі за користування земельною ділянкою.

Орендна плата, крім ренти, може місти­ти амортизацію за використання основного капіталу, вкладено­го в землю, та відсоток на нього.

Рис. 9.11. Структура орендної плати

Усі рентні доходи розподіляються між державою, земельни­ми власниками і тими, хто користується землею (фермери, се­лянські господарства, підприємці тощо).

7. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі

В умовах ринкової економіки земля не лише здається в орен­ду, а є об’єктом купівлі-продажу, отже, має ціну.

Рис. 9.12. Мета купівлі землі

На відміну від інших товарів, земля – особливий товар, про­дукт природи, а не праці, ціна якого ґрунтується не на вартості, а на тому доході, який вона приносить своєму власникові, – ренті. Тим не менш вона приймає товарний вигляд.

Ціна землі – капіталізована земельна рента, яка приносить прибуток у вигляді відсотку.

На основі приватної власності на землю виникає її купівля та продаж. Ціна землі відрізняється від цін на інші товари. Земля позбавлена вартості, але має ціну. Купівля землі означає купівлю права на отримання з земельної ренти прибутку; її ціна виникає на цій основі.

Чим більшу ренту дає земельна ділянка, тим більше грошей будуть платити за неї покупці, отже, ціна землі буде більша.

Впливає на ціну земні і норма позичкового відсотка. Так, якщо ділянка землі приносить щорічно R доходу (рен­ти), а ставка позичкового відсотка дорівнює S, то поточна ціна (Р) ділянки визначатиметься за формулою

де P – ціна землі,

R – земельна рента,

S – банківський відсоток.

Ціна землі прямо пропорційна величині ренти і обернено пропорційна ставці позичкового відсотка.

Пропозиція землі залежить від багатьох факторів, які су­марно можна звести до двох: якість (родючість) землі та місце­знаходження ділянки.

Пропозиція землі не може бути збільшена навіть за умови підвищення ціни на землю.

Попит па землю, навпаки і має тенденцію зро­стати, що зумовлює підвищення ціни на землю.

Особливо швид­ко підвищуються ціни на земельні ділянки в містах, оскільки зростають рента і попит на ділянки під забудову.

8. Агропромислова інтеграція й агропромисловий комплекс

Процес агропромислової інтеграції – це встановлення ста­лих прямих зв’язків селянських господарств із підприємствами й організаціями суміжних галузей (промисловості, транспорту, сфери заготівлі, зберігання, переробки й реалізації продукції, а також обслуговування сільського господарства).

У результаті поглиблення агропромислової інтеграції фор­мується агропромисловий комплекс (АПК).

Агропромисловий комплекс – це сукупність галузей народного госпо­дарства, зайнятих виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, переробкою і доведенням до спо­живача, а також виробництвом відповідних засобів вироб­ництва.

Структура АПК визначається особливостями сільськогос­подарського виробництва, в складі АПК виділяють такі сфери:

I – ресурсна: галузі, які забезпечують АПК засобами вироб­ництва і виробничими послугами, включаючи будівництво та ре­монтні роботи;

II – аграрно-сировинна: власне сільське та лісове господар­ство;

III – переробна: галузі, що займаються заготівлею, зберіган­ням, переробкою, транспортуванням та реалізацією сільськогос­подарської продукції;

IV – виробнича і соціальна інфраструктура: галузі, які за­безпечують загальні умови соціально-економічного розвитку, – транспортне господарство, зв’язок, підготовка кадрів, житлові об’єкти, в т. ч. заклади охорони здоров’я та ін.

Агропромисловий комплекс є одним з найважливіших сек­торів народного господарства України. Тут зосереджено близь­ко 30 % основних виробничих фондів; працює майже третина загальної чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві; фор­мується 70 % роздрібного товарообігу. Продукція АПК є однією з основних статей експорту. За оцінками експертів, Україна належить до числа країн із найвищим рейтингом щодо потенційних можливостей АПК( найродючіші у світі чорноземів – понад 65 %, достатньо висока кваліфікація і відо­ма у всьому світі працелюбність).

За умов інтенсивного розвитку Україна має цілком реальні можливості приєднатися до групи країн – основних виробників сільсько­господарської продукції та продовольства для населення.