- •2. Структура авансованого капіталу. Витрати виробництва, їхня сутність та класифікація
- •3. Прибуток на капітал і фактори, що його визначають. Економічна роль прибутку
- •4. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Амортизація і відтворення основного капіталу
- •5. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості
- •6. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
- •Диференційна рента.
- •Абсолютна земельна рента.
- •Монопольна рента.
- •Рента та орендна плата
- •7. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі
- •8. Агропромислова інтеграція й агропромисловий комплекс
- •9. Державна політика регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва
5. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості
Слово “аграрний” від лат. agrarius означає “земельний”.
Аграрні відносини – це складова економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володіння й використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва, а також виробництва, розподілу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції та послуг.
Найважливішою особливістю аграрних відносин є те, що в сільському господарстві основним засобом виробництва є земля.
Тому в цій сфері результати виробництва значною мірою визначаються якістю земельних ділянок, їхньою родючістю, місцерозташуванням щодо ринків збуту, мінеральних добрив тощо.
Особливість аграрних відносин зумовлена і тим, що земля є одночасно предметом праці та засобом виробництва.
Сучасний земельний фонд України становить 60 млн. га, з яких 42 млн. га або майже 70% – це сільськогосподарські угіддя.
Основні фактори сільського господарства наведені на рис. 9.5.
Рис. 9.5. Фактори сільськогосподарського виробництва
Відповідно до цих факторів у сільському господарстві безпосередньо взаємодіють дві групи об’єктивних законів: природно-біологічні й соціально-економічні.
Внаслідок того, що економічний процес відтворення в аграрній сфері тісно переплітається з природним, виникають такі особливості сільськогосподарського виробництва:
— природно-кліматичні умови, структура ґрунту та інші біологічні чинники впливають на нестійкість сільського господарства, а також породжують коливання у зайнятості робітників;
— особливості використання техніки, фінансування і формування доходів сільськогосподарських підприємств у зв’язку із сезонним характером виробництва;
— остаточний розмір доходів формується лише наприкінці року, після реалізації продукції;
— спеціалізація виробництва зумовлена, насамперед, географічними і природно-кліматичними факторами;
— значна частина виробленої продукції споживається всередині господарств не набуваючи товарної форми;
— велика залежність результатів виробництва від погодних умов вимагає створення в господарствах страхових фондів на випадок посухи, повені, іншого стихійного лиха для забезпечення безперервного процесу відтворення.
Суб’єктами економічних відносин в аграрному секторі є:
Рис. 9.6. Суб’єкти аграрних відносин
Взаємодія суб’єктів аграрних відносин є основою економічних відносин у цьому секторі. Ці суб’єкти вступають в економічні відносини не лише між собою, а й з представниками інших галузей і суспільством в цілому.
Характер і особливості аграрних відносин визначаються насамперед формою власності на землю як основний засіб виробництва. У сучасних умовах власність на землю в різних країнах має такі форми:
Рис. 9.7. Форми власності на землю
Згідно із Земельним кодексом, прийнятим у жовтні 2001 р. парламентом України, суб’єктами права власності на землю є:
— громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності;
— органи місцевого самоврядування – на землі комунальної власності;
— державні органи – на землі державної власності.
Іноземні громадяни і юридичні особи, а також особи без громадянства можуть стати власниками лише земель несільськогосподарського призначення, на яких розташовані об’єкти нерухомості, які належать їм на правах приватної власності.