
- •2. Структура авансованого капіталу. Витрати виробництва, їхня сутність та класифікація
- •3. Прибуток на капітал і фактори, що його визначають. Економічна роль прибутку
- •4. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Амортизація і відтворення основного капіталу
- •5. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості
- •6. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
- •Диференційна рента.
- •Абсолютна земельна рента.
- •Монопольна рента.
- •Рента та орендна плата
- •7. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі
- •8. Агропромислова інтеграція й агропромисловий комплекс
- •9. Державна політика регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва
6. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
З виникненням власності на землю виникає і відповідна їй форма доходу – земельна рента.
Земельна рента (від фр. rendre – віддана) – це передача частини доходу землеробом власнику землі за використання його земельної ділянки.
Є три основних види земельної ренти: диференційна, абсолютна та монопольна.
Диференційна рента.
Рис. 9.8. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти
Обмеженість земельних угідь і зростаючий попит на продукцію аграрного сектору роблять неможливим зосередження виробництва сільськогосподарської продукції лише на кращих землях. Людство, щоб забезпечити свої потреби в продукції сільського господарства, змушене одночасно обробляти всі землі, придатні для використання: кращі, середні, гірші.
Тому суспільна вартість продуктів землеробства визначається не середніми витратами виробництва, як у промисловості, а індивідуальними витратами виробництва на гірших ділянках землі. При цьому гіршими вважаються не лише ті землі, що мають гірші природні якості, а й ті, які мають гірші економічні якості, тобто розташовані на великій відстані від пунктів споживання, переробки та реалізації продукції сільського господарства.
За таких умов прибуток від реалізації урожаю з кращих і середніх ділянок землі (як за родючістю, так і за місцезнаходженням), буде більшим від середнього. Цей надлишок над середнім прибутком і становить диференційну земельну ренту з кращих і середніх ділянок. А на гірших ділянках диференційна рента не утворюється.
Слід розрізняти дві форми диференційної ренти – першу та другу.
Диференційна рента І – це додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.
Диференційна рента II виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефективніших засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю.
Отже, перша рента пов’язана з природною родючістю ґрунтів, а друга – з економічною (штучною).
Абсолютна земельна рента.
Рис. 9.9. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення абсолютної ренти
Абсолютна рента утворюється на всіх земельних ділянках (в тому числі і гірших) як надлишок суспільної вартості сільськогосподарської продукції над ціною виробництва.
Вона виникає тоді, коли існує монополія приватної власності на землю, яка заважає вільному переливанню капіталу з промисловості в сільське господарство, що спричиняє технічне відставання цієї галузі порівняно з промисловістю.
Сільськогосподарська продукція продається не за цінами виробництва, а за своєю вартістю, яка містить у собі абсолютну ренту, тобто надлишок над середнім прибутком.
Абсолютну ренту землевласник отримує на основі права приватної власності.
Монопольна рента.
Рис. 9.10. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення монопольної ренти
Вона утворюється на землях особливої якості чи в особливих кліматичних умовах. Тільки на певних землях і в певних природнокліматичних умовах можливе обмежене виробництво сільськогосподарських продуктів з особливими, унікальними якісними характеристиками (наприклад, особливих сортів винограду та вина із нього, чаю, прянощів, тютюну, трояндової олії тощо).
Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення у сільськогосподарський оборот нових земель, а високий попит на продукцію не задовольняється, з’являється можливість реалізувати таку продукцію за монопольно високими цінами. Рівень цих цін визначається не реальними витратами виробництва продукції, а виключно платоспроможним попитом заможних споживачів цих рідкісних продуктів.
Різниця між монопольно високою ціною такого продукту і його вартістю й становитиме монопольну земельну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.
Джерело монопольної ренти перебуває поза межами сільського господарства. Вона не є результатом додаткових вкладень праці і капіталу в землю. Це, як правило, частина прибутку, створена в інших галузях виробництва, яку отримує землевласник через монопольні ціни, тобто внаслідок перерозподілу доходів заможних покупців.