1.4. Функцій менеджменту як види управлінської діяльності

Функції менеджменту — види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу.

Сформувалися вони в процесі поділу і спеціалізації праці, оскільки будь-які управлінські процеси на підприємстві відбуваються на основі функціонального поділу. Функції менеджменту відображають сутність і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.

На першому етапі функції доцільно класифікувати за ознакою місця в системі менеджменту, що дає змогу наголосити на домінуючій ролі конкретних (часткових) функцій менеджменту і важливій ролі загальних (основних), а також виділити об'єднувальну функцію.

Загальні функції (планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання) задіяні в усіх управлінських процесах;

за допомогою конкретних функцій відбуваються конкретні управлінські процеси;

об'єднувальна функція менеджменту - керівництво - пронизує всі управлінські процеси в організації.

Визначальну роль, однак, відіграють конкретні функції менеджменту, які реалізуються через загальні.

Конкретні функції менеджменту класифікують за:

• ознакою процесів управління - функції управління основним, допоміжним виробництвом, технічною підготовкою, матеріально-технічним забезпеченням, патентно-ліцензійною діяльністю, капітальним будівництвом, зовнішньоекономічною діяльністю тощо;

• ознакою об'єкту - функції управління підприємством, цехом, службою, відділом, дільницею, бригадою, проектною групою тощо;

• ознакою елементів виробничо-господарської діяльності - функція управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією тощо.

На сучасному етапі розвитку менеджменту до загальних функцій відносять: планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання.

У 20-х роках XX ст. А.Файоль виділяв планування, організування, розпорядництво, координування і контролювання. Привабливими є міркування американських науковців Мескона, Альберта і Хедоурі, які визнають чотири функції: планування, організування, мотивування і контролювання.

Однак відмовлятися від функції регулювання невиправдано, оскільки дослідження свідчать, що без неї не обходиться жоден управлінський процес. Наприклад, після контролювання відбувається зворотний зв'язок з метою усунення недоліків, відхилень, збоїв тощо, тобто регулювання; у процесі стратегічного планування після формулювання місії та визначення цілей організації, вибору стратегії обов'язковою є оцінка розробленої стратегії шляхом її співставлення з місією організації. Що стосується функції координування, то цей важливий управлінський важіль реалізується у формі керівництва.

Реалізація конкретних функцій, які відображають процес, об'єкт управління або елемент виробничо-господарської діяльності, відбувається завдяки застосуванню загальних функцій (планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання).

Загальні функції менеджменту з абстрактного стану трансформуються в конкретний лише через управління певними об'єктами, процесами, елементами виробниче-господарської діяльності. Тобто вони набувають відповідного змісту, будучи задіяними в реалізації конкретних функцій менеджменту.

Послідовне і взаємопов’язане здійснення функцій менеджменту забезпечує управлінський процес – гармонійна, злагоджена діяльність усіх ланок і рівнів менеджменту.

Управлінський процес – діяльність суб’єкта управління з узгодження спільної праці персоналу організації для досягнення ії цілей, який є єдністю трьох складових: змісту, організації та технології здійснення.

Змістом управлінського процесу є цілеспрямований вплив на стан елементів, які утворюють систему “організація”. Це комплексний процес, утворений із часткових – технічних, економічних, соціальних, організаційних та інших, які здійснюють управлінські працівники різних рівнів у просторі й часі щодо конкретних об’єктів управління.

Організаційна характеристика управлінського процесу відображає просторову й часову послідовність його перебігу, визначену управлінським циклом.

За змістом управлінський цикл – це послідовність виконання функцій менеджменту. Він здійснюється за загальною логічною схемою осмислення людської діяльності: від формулювання мети до контролю за досягненням.

Отже управлінський цикл розпочинається із визначення цілей, які є підставою для розроблення системи заходів щодо їх досягнення та матеріального, фінансового і соціального забезпечення. У такий спосіб відбувається перехід до наступної функції менеджменту – «планування». Розроблені плани потребують певного зовнішнього оформлення, що забезпечує здійснення функції “рішення”.

Для втілення прийнятих рішень у життя необхідно мати певну організацію – структуру, яка виконуватиме плани (структурне організування), і визначити порядок їх реалізації (організування процесів). Отже, наступною функцією менеджменту є «організування». Навіть найдосконаліші рішення потребують у процесі їх реалізації певних змін, уточнень і т.п., а також активізації дій виконавців. Цього досягають застосуванням таких функцій менеджменту, як «мотивування» і «регулювання». Для виявлення відхилень від запланованих параметрів застосовують функцію «контролювання».

Таким чином, можна виділити наступні управлінські процедури: визначення цілей, інформаційне забезпечення, аналітична діяльність, вибір варіанту дій, реалізація рішення, зворотний зв’язок.