4.Розрахунок повітрообміну

Визначення коефіцієнту напрямку процесу.

Основна характеристика зміни параметрів повітря в приміщенні – це кутовий напрямок процесу ξ:

ξ= Qизб/Gвл, кДж/кг (4.1)

де, Qизб. – надлишкові тепловиділення, кВт

Gвл. – влаговиділення в приміщенні, кг/година

Кутовий коефіцієнт напрямку процесу на I-d діаграмі.

1.Для визначеного періоду року визначаємо коефіцієнт променя процесу за формулою (4.1) .

2. На I-d діаграмі з'єднуємо крапку на лівій шкалі, що відповідає t=0ºС, зі значенням коефіцієнта променя процесу по периметру діаграми.

3.Променем процесу проведеним через будь-яку крапку, називається лінія рівнобіжна тієї, що була побудована в пункті 2, проведена через цю крапку.

Система позначення стану повітря на I-d діаграмі:

Н – зовнішнє повітря,

П – припливне повітря,

В – внутрішнє (в обслуговуючій зоні) повітря,

С – суміш зовнішнього з рециркуляційним повітрям.

Кількісне регулювання режиму роботи зрошувальних камер у сучасному центральному кондиціонері дозволяє в переважній більшості випадків приймати як оптимальну схему обробки повітря схему з першою рециркуляцією і першим підігрівом [5, стор.83].

4.1. Розрахунок повітрообміну для теплого періоду

Порядок побудови ліній процесу на I–d діаграмі (додат.5):

1.Визначаємо коефіцієнт напрямку процесу:

Е =Q /G , кДж/кг (4.1)

2.На I–d діаграмі наносимо крапку В відповідну параметрам внутрішнього повітря.

3.Через к.В проводимо пряму рівнобіжну променю процесу Е до перетинання з ізотермою припливного повітря в к.П:

t =t –∆t, ∆t залежить від висоти приміщення.

4.Відзначаємо координати к.В и к.П.:

d_п= г/кг, I_п= кДж/кг

d_в= г/кг, I_в= кДж/кг.

5. Визначаємо витрату припливного повітря:

а) за надлишками повної теплоти:

, кг/годину (4.2)

б) за вологістю:

, кг/годину (4.3)

в) за надлишками СО₂:

, кг/годину (4.4)

де, Св, Сн – концентрація СО₂ у приміщенні й у зовнішньому повітрі, [3, стор.37]

ρв, ρн – щільність повітря в приміщенні і зовнішнього повітря в теплий період року, [3, стор.27].

Величини , , беруться з таблиці 3.1 (викладеної вище), I_н, I_В, d_Н, d_В – параметри повітря, приймаються по I-d діаграмі.

З отриманих результатів приймається максимальне значення.

6.Через к.П проводимо донизу пряму dп рівну const на 1ºС і фіксуємо к.П . Через к.В проводимо нагору пряму dв рівну const на 1ºС і фіксуємо к.В .

7. На I–d діаграму наносимо к.Н с параметрами зовнішнього повітря.

8.З'єднуємо В та Н і на прямій В Н знаходимо положення к.С ( п. 11 – далі), що відповідає параметрам повітря після першої рециркуляції.

9. Визначаємо кількість зовнішнього повітря:

а) За мінімальними витратами зовнішнього повітря на 1 людину:

G =ρ·n·l_min·1,1, кг/година. (4.5)

де, ρ – щільність повітря, 1,2 кг/м³

n – кількість людей, люд.

lmin. – мінімальна витрата повітря в годину, 20 м³/годину.

1,1 – коефіцієнт запасу

б) За продуктивністю кондиціонера:

G =0,15·Gп, кг/година (4.6)

де, Gп – продуктивність кондиціонера

для систем довжиною до 50м, Gп=1,1·G , кг/годину; (4.7)

для систем довжиною вище 50м, Gп=1,15·G , кг/годину; (4.7)

За розрахункове значення G приймається більше.

10.Визначаємо витрати повітря на першу рециркуляцію:

G_I=Gп-Gн, кг/годину (4.8)

11.Складаємо співідношення:

Звідси знаходимо довжину В С.

12.Відкладаємо на прямій В Н відрізок В С, одержуємо к.С и з'єднуємо її з к.П., к.С характеризує стан повітря після змішувальної камери.

13.Визначаємо охолоджуваючу потужність камери зрошення.

Qохл.=0,278·Gп(Ic – Iп),Вт (4.9)

По I – d діаграмі визначаємо координати к. П и С:

dc= г/кг Ic= кДж/кг

dп^/ = г/кг Iп^/= кДж/кг.

14.Визначаємо кількість вологи, що сконденсувалася:

Wск.=Gп·(dс-dп^/),г/годину (4.10)