22. Дайте оцінку політики правобережних гетьманів Павла Тетері та Петра Дорошенко.

Обрання правобережним гетьманом Павла Тетері припало на апогей Руїни. Потрапивши в її вир, він не переломити перебіг подій і став спочатку їхнім заручником, а згодом-жертвою. Надмірні честолюбство й жадоба збагачення, складні взаємини з родичами та соратниками, помножені на трагічні наслідки провалу політичного курсу, стали підґрунтям для витворення сучасниками різко негативного образу правобережного гетьмана.

Особливе місце в діяльності гетьмана посідали відносини з Річчю Посполитою.

- Він добивався зрівняння в правах православної Церкви з римо-католицькою;

- залишення Війська Запорозького при всіх вольностях;

- права розпочати переговори з Росією, гарантій надання допомоги Криму, підтримки козацької України в поході її армії на Лівобережжя, якому належало возз’єднатися з Правобережжям під його булавою.

Гетьман прагнув відновити провідну роль інституту гетьманської влади в політичному житті держави. Велику увагу приділяв згуртуванню навколо себе найвпливовіших представників еліти. На жаль, досягти політичних успіхів в цьому йому не вдалося.

Дізнавшись про обрання Лівобережним гетьманом І.Брюховецького, він почав активно схиляти польську еліту до організації воєнного походу на Лівобережжя. Восени 1663 р. цей похід було розпочати. Зрештою, українська компанія короля закінчилася поразкою і засвідчила неспроможність Речі Посполитої відновити панування над Лівобережжям. Це був крах програми П.Тетері домогтися возз’єднання козацької України в межах Речі Посполитої.

У кінці березня 1671 р. П.Тетерю отруїв польський агент. Так трагічно обірвалося життя політика, котрий прагнув забезпечити національні інтереси України в складі Речі Посполитої.

ДОРОШЕНКО:

Талановитий політик, полководець та адміністратор, гнучкий дипломат, він вирізнявся серед інших діячів революції бистрим і глибоким аналітичним розумом, гарячим патріотизмом широким розумінням завдань і перспектив боротьби за об’єднання всіх земель України в межах соборної й незалежної держави, несхитною послідовністю й залізною волею в діях, спрямованих на досягнення поставленої мети, високорозвинутим почуттям власної гідності.

На перших порах П.Дорошенко, спираючись на підтримку татар, повів боротьбу за поширення своєї влади на все Правобережжя. Це йому вдалося, а головні конкуренти були усунуті. Після цього гетьман вдався до суворих заходів щодо ліквідації анархії, отаманства, розбоїв став налагоджувати функціонування місцевих органів влади.

С приходом до влади П.Дорошенка чітко окреслилася тенденція до полегшення відносин з Кримом. Геополітична ситуація сприяла тому, щоб в боротьбі за возз’єднання козацької України спертися на воєнно-політичний союз із ним, а за його посередництва - на підтримку Порти. П.Дорошенко, вирішивши скористатися нею, пішов на встановлення приязних відносин із ханом та на відновлення дипломатичних відносин із Портою.

На початку 1667 р. істотно погіршилося міжнародне становище України. Наприкінці січня 1667 р. укладається російсько-польський Андрусівський договір. Він передбачав встановлення на 135 років перемир’я; закріплення за Росією на 2 роки Києва, Сіверщини, Лівобережної України, а за Річчю Посполитою-Білорусії та Правобережної України. Запорожжя потрапляло в спільне володіння володарів обох країн. Таким чином Російська і Польська держави досягли компромісу через розподіл Української держави, який обернувся трагедією для української нації. Адже фактично створювалися незборимі перешкоди на шляху об’єднання козацької України та возз’єднання в межах незалежної держави всіх етноукраїнських земель.

Українська громадність висловила свій протест проти умов договору. П.Дорошенко не визнав його чинність.