7. Сутнісна характеристика поведінкового підходу до побудови системи управління промисловим підприємством.

Відповідно до теорії Р.Лайкерта, ефективною є та організація, яка спонукає керівника засередити головну увагу на спроможності створити робочу групу з високопродуктивними цілями. Розроблена Р.Лайкертом “система-4” передбачає, що організація будується на людських мотиваціях, які провляються через:-процес постановки цілей;-процес прийняття рішень;-контроль;-децентралізацію. Відповідно Лайкерту, “система-4” – це напрямок, якому мають слідувати більш пристосовані та прибуткові організації.

Теорія адміністративної поведінки.

Саймон запропонував концепцію “адміністративного робітника”. З точки зору Саймона, цілі впливають на поведінку тільки тоді, коли вони є частиною рішення щодо того, якою має бути поведінка.

Кінцеві цілі організації можуть слугувати відправною точкою для конструювання зв’язків “засоби – цілі” та мають включати наступний комплекс дій:

• вибір загальної цілі, яку потрібно досягти;

• находження набору засобів з широкого спектру для досягнення даної цілі;

• прийняття засобів досягнення цілей, в свою чергу, в якості нових підпорядкованих цілей та пошук більш детальних засобів для їх досягнення.

Універсальна теорія формування організацій та систем управління – так звана теорія Гласієр виокремлює співіснування чотирьох підсистем у кожній організації.

Виконавча підсистема – це структура, яка складається з функцій, виконавці яких повинні дотримуватись певних вимог. Процес поділу праці, департаменталізація та делегування повноважень призводять до утворення різних функцій, які мають взаємодіяти для виконання роботи в організації. Ці функції утворюють ієрархію, а оптимальна кількість рівнів визначається за допомогою навантаження часу, яке необхідно для реалізації кожної функції. Концепція завантаження часу є ключовою в теорії Гласієр.

Апеляційна підсистема наділена такими основними рисами:

• кожний член організації має право обговорити будь-яке рішення керівництва на більш високому рівні управління;

• в кожний член організації має право звернутись в апеляційний суд;

• не існує реальної різниці між ролями керівника у виконавчій та апеляційній підсистемі.

Представницька підсистема формується шляхом обирання представників, які входять у робочу раду разом з керівниками.

Функція законодавчої підсистеми полягає у розробці політики організації за участю обраних представників робочої ради.

Висновок: теорія Гласієр виявила в рамках системи управління існування двох окремих систем – виробничої та соціальної. Вона вважає, що керівник повинен у рівному ступені забезпечувати функціонування виконавчої та представницької підсистем.

8. Характеристика ситуаційних теорій побудови системи управління підприємством.

В останній період знайшла розповсюдження концепція формування ефективних організацій (структура –5) Г.Мінцберга. Назва пов’язана з тим, що всі різновиди структур управління включають п’ять координаційних механізмів, які зв’язують всі елементи організації(взаємне регулювання, пряме управління, стандартизація робочих процесів, стандартизація випуску, стандартизація робочих навичок) та забезпечують їх взаємоузгоджену діяльність.:. Типологія організацій передбачає їх класифікацію за такими типами:

1.Підпрємницька організація створюється та управляється на основі жорсткої централізації діяльності.

2.Машинна організація (промислові підпримства, будівельні організації) виділяє як пріоритетну техноструктуру. Роботи=простота та повторюваність. Передумовами для створення системи планування діяльності працівників і підрозділів є стандартизація, яка реалізує основну функцію техноструктури. 3.Професійна організація. Головний акцент припадає на працівників-професіоналів, їх знання та навички. Контроль за діяльністю працівників здійснюється за допомогою клієнтів компанії. Характерною рисою професійної організації виступає велика питома вага допоміжного персоналу та низька – техноструктури.

4.Інноваційна організація. Використовує такі принципи побудови організації як об’єднання в колектив спеціалістів різних областей знань.

5.Місіонерська організація. Найбільший розвиток отримають цінності, які розділяють члени колективу.

На початку 70-х років І.Ансофф виокремив два підходи, Перший підхід – структурний, який спирається на внутрішнє побудування компаній, розподіл функцій та раціоналізацію управління. Даний підхід є статичниим, оскільки не враховує динаміки змін організаційних структур під впливом зовнішніх факторів. Другий підхід – динамічний, зосереджується на аналізі зв’язків компанії з середовищем, в якому вона функціонує, а також з джерелами ресурсів.

Основна задача найвищого керівництва сучасної фірми – рішення стратегічних проблем в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Ресурсна теорія.

Мета ресурсної теорії полягає в тому, щоб пояснити створення, використання та відновлення конкурентних переваг фірми. Дана теорія представляє фірму як сукупність ресурсів, які включать всі вхідні потоки, що забазпечують функціонування фірми та дозволяють здійснювати її стратегії.

Ресурси фірми можуть бути матеріальними та нематеріальними, внутрішніми та зовнішніми. В ресурсній теорії виокремлюються наступні категорії:основні ресурси;активи;здібності;стратегічні активи;стійкі конкурентні переваги; джерела конкурентних переваг.

Ресурси підприємства, які забезпечують стійкі конкурентні переваги підприємству, називаються стратегічними активами.

На підставі стратегічних активів підприємство створює стійкі конкурнетні переваги. Вони можуть бути визначені як конкурентні переваги, що складно ліквідувати або копіювати, і які передумовлюють більш високу ефективність підприємства.