28. Цілі, задачі та функції управління виробництвом.

В загальному вигляді процес управління виробництвом можна представити як сукупність послідовних дій управлінського персоналу щодо визначення цілей для об’єктів управління та їх фактичного стану на основі реєстрації та обробки відповідної інформації, формування та затвердження (прийняття рішень) економічно обгрунтованих виробничих програм та оперативних завдань. В рамках виробничої системи традиційно виділяються такі складові як виробничі процеси (основні, допоміжні, обслуговуючі), засоби, предмети праці, а також організаційна структура виробничих підрозділів. В рамках виробничої системи промислового підприємства можна виокремити такі рівні цілей: 1.Цілі на рівні самого підприємства.

2.Цілі на рівні структурних підрозділів (цехів). 3.Конкретні задачі на рівні виробничих ділянок. Основними функціями є: Функція організації має безпосереднє відношення до системи управління, визначає її властивості, склад (елементи), структуру, взаємозв’яки та процеси взаємодії між елементами. Функція нормування розглядається як процес розробки науково обгрунтованих розрахункових величин, які регламентують кількісну та якісну оцінку елементів, що використовуються в процесі виробництва та управління. Функція планування. Ця функція займає центральне місце, оскільки повинна строго регламентувати поведінку об’єкта в процесі реалізації поставлених перед ним цілей. Функція координації здійснюється з метою забезпечення узгодженої роботи виробничих та функціональних підрозділів підприємства, які приймають участь в процесі виконання планових завдань. Функція мотивації здійснює вплив на виробничі підрозділи за допомогою спонукальних мотивів до ефективної праці. Функція контролю проявляється в процесі виявлення, узагальнення та аналізу результатів виробничої діяльності кожного цеху і доведення їх до керівників підрозділів та служб управління з метою підготовки управлінських рішень. Регулювання безпосередньо пов’язане з функціями координації та контролю.

29. Структура та взаємозв’язок елементів системи управління виробничою діяльністю.

Повна система виробничої діяльності підприємства розглядається як операційна система і складається з трьох основних підсистем. Транформаційна підсистема виконує комплекс робіт, безпосередньо пов’язаних з перетворенням вхідних величин (ресурсів) у вихідні результати. Підсистема забезпечення не пов’язана прямо з виробництвом виходу, але виконує необхідні функції забезпечення трансформаційної системи (допоміжне та обслуговуюче виробництво). Підсистема планування та контролю отримує від трансформаційної підсистеми інформацію стосовно стану системи та незавершеного виробництва. В рамках виробничої системи традиційно виділяються такі складові як виробничі процеси (основні, допоміжні, обслуговуючі), засоби, предмети праці, а також організаційна структура виробничих підрозділів. До основного виробництва належать заготівельні, оброблюючі та складальні цехи. Цехи основного виробництва взаємодіють з інструментальними, ремонтно-механічними та енергетичними службами допоміжного виробництва. Робота виробничих підрозділів (цехів) організується на основі відповідної підготовки, яка виражається в забезпеченні їх відповідною нормативно-технічною документацією, технологіями, інструментом, оснащенням, спеціалістами. Незалежно від форм організації та місця реалізації виробничого процесу управління поєднує їх в єдиний цілеспрямований потік, охоплюючи всі рівні виробництва на підприємстві: цех, ділянка, поточна лінія, бригада, робоче місце.Система управління виробництвом являє собою сукупність взаємопов’язаних структурних елементів, які забезпечують реалізацію виробничими підрозділами поставлених цілей за умов скоординованої взаємодії. Основними структурними елементами традиційно можна зазначити наступні: функції управління виробництвом; процеси та методи управління; аппарат управління підприємством та структурними підрозділами, зв’язки та взаємовідносини між ними; інформація та технічні засоби.