22. Формування та структуризація цілей промислового підприємства. Основні правила декомпозиції цілей.

Сутність цільової орієнтації організаційної структури управління полягає у тому, що кожній організаційно виокремленій ланці та рівню системи встановлюються самостійні задачі, упорядкована сукупність яких повністю реалізує систему цілей підприємства.

Ціль – це усвідомлюваний керівниками та виконавцями необхідний (бажаний) результат діяльності, який має кількісне та якісне визначення, обумовлене урахуванням перспективних та поточних потреб споживачів (клієнтів), а також вимог, що виникають в середині самого підприємства.

На будь-якому великому підприємстві, що має декілька рівнів управління, утворюється ієрархія цілей, яка являє собою декомпозицію(розподіл) цілей більш високого рівня у цілі більш низького рівня.

Перше правило декомпозиції цілей: сукупність всіх складових підцілей має бути необхідною та достатньою, щоб забезпечити повне досягнення цілей. До визначення та формулювання цілей важливо застосовувати ті ж самі вимоги, що й до визначення загальної цілі.

Декомпозиція може відбуватися за наступними рівнями:

1.Агреговані цілі, які досягаються на рівні підприємства відносно кожної стратегічної області бізнесу(збільшення (скорочення) обсягу випущеної продукції;створення резервів виробничих потужностей для освоєння нової продукції)

2.Диференційовані цілі, які досягаються на рівні функціональних блоків підприємства відносно кожного виду ресурсів виробничої системи.

3.Адресні цілі, що досягаються на рівні кожного виду виробництва (бізнесу).

4.Деталізовані цілі, що досягаються на рівні робочих місць у підрозділах (цехах) підприємства.

Друге правило – віднесення кожного виділеного результату до організаціно виокремленого суб’єкту діяльності: підрозділу, відділу, службі або навіть самостійній особі, яка приймає рішення.

Третє правило - координація цілей.

Вертикальна координація цілей дає змогу узгоджувати між собою непов’язані напрямки діяльності та формувати конкурентні переваги всього підприємства.

Горизонтальна координація забезпечує більш ефективне використання виробничого потенціалу та його частин.

23. Методичні підходи до системи розподілу відповідальності в системі промислового підприємства.

Розглянемо основні системи організації управління:

1.Пірамідальна система організації управління. Процес управління розтягнутий у відповідності з багатьма вертикальними рівнями структури.

2.Плоска система організації управління. Діапазон управління розширюється за рахунок скокрочення вертикальних ланок.

3.Модель “м’яч – дзвін”. Передбачає усунення середнього рівня управління та послідовне вирівнювання організаційної структури, переміщення до вищої ланки організації спеціалістів в області комп’ютерної технології та формальних методів.

В процесі розподілу повноважень та відповідальності необхідно враховувати параметри, які регламентуються та контролюються і які забезпечують цільову орієнтацію кожного працівника та умови його ефективної діяльності, а саме:

1. Сфера відповідальності. Визначається межами (границями) об’єкта управління, функціонування, стан та використання якого перебувають під впливом відповідної посадової особи.

2.Задачі кожного керівника встановлюються виходячи з розробленої системи цілей.

3.Критерій ефективності для кожної посадової особи визначається на підставі визначення того, наскільки досягнуті ним результати сприяють досягненню цілей вищою в ієрархічному рівні системи.

4.Права посадової особи фактично регламентують можливості участі в прийнятті рішень, які впливають на досягнення поставлених задач або на умови їх реалізації.

Види прав: право затвердити документ означає можливість прийняти рішення, пов’язане з розпоряджуванням ресурсами, які визначені сферою відповідальності. Право узгодити документ відповідає можливості перешкоджати або не перешкоджати певним діям або прийняттю певних рішень. Право приймати участь в розробці документу означає можливість пропонувати власні альтернативи рішення та давати оцінку іншим запропонованим альтернативам, які не можуть бути заборонені без формального розглядання. Право контролювати означає можливість впливати на поведінку об’єкта управління, який включений у сферу відповідальності посадової особи.

Ключовим елементом ефективного здійснення управлінських процесів є делегування повноважень. Делегування використовується у наступних випадках:

1.Коли делегування дозволяє керівникові вивільнити сили та час для здійснення самих важливих справ, реалізація яких є прерогативою тільки вищої ланки керівництва. Керівник особисто повинен займатись лише тими питаннями, які мають первинне значення.

2.Коли надмірна зайнятість не дозволяє керівнику самому зайнятись даною проблемою.

3.Коли підлеглий може зробити дану роботу краще, ніж сам керівник.