§ 2. Об'єкти права природокористування

Право природокористування виникає з приводу використання різних екологічних об'єктів. Ними можуть бути конкретні природні об'єкти або їх складові частини, які підлягають або не підлягають індивідуалізації, а також окремі властивості і якості цих об'єктів природи. Кожен об'єкт природокористування (земельна ділянка, во­доймище, лісова ділянка тощо) визначає і його вид (землекористу­вання, водокористування тощо). При цьому слід розрізняти і безпо­середній об'єкт користування. Наприклад, загальним об'єктом во­докористування є водоймище, надане в користування. Однак безпосередній об'єкт, який визначає основний зміст цього водоко­ристування, може бути різний: якщо він наданий для питних цілей або вирощування рибних ресурсів, то це чистота води, сама мож­ливість відповідного її використання; якщо мається на увазі вико­ристання водоймища для плавзасобів, водного транспорту, то це — водна площа, територія. Дії, що виключають можливість викорис­тання води для питних цілей або вирощування рибних ресурсів, можуть не перешкоджати судноплавству. Тому захищати необхідно не взагалі право на водоймище (або його частини), яке може зали­шатися і недоторканним, а право на його цільове використання.

Залежно від ступеня правового регулювання фактичного викори­стання природних ресурсів і засобів його регламентації розрізняють: 1) природні умови існування людини (споживання кисню, опромінен­ня сонцем тощо); 2) загальнодоступне користування природними ре­сурсами; 3) всебічно урегульоване право природокористування, яке передбачає експлуатацію об'єктів природи, що перебувають у влас­ності, і таких, що не піддаються індивідуалізації. Спільним між природними умовами існування людини і загальнодоступним ко­ристуванням природними ресурсами є те, що в будь-якому з них сам процес фактичного використання природних об'єктів не рег­ламентується правом, однак суб'єктивні інтереси даного роду підлягають правовому захисту. Різниця лише в тому, що природні умови охороняються як на вимогу громадян, так і з ініціативи дер­жави безвідносно до окремих осіб, а захист прав при загальнодо­ступному користуванні є неможливим без відповідної вимоги кон­кретного суб'єкта цих прав.

115

Загальна частина

Об'єктами загальнодоступного користування є не тільки при­родні сили і явища, індивідуалізація яких практично неможлива або недоцільна, але іноді і природні ресурси, які перебувають у власності тих чи інших суб'єктів. Це стосується використання деяких власти­востей і якостей рослинного і тваринного світу, лісів, водоймищ тощо, коли це не торкається права власності або права користування ними. Але з цього не виникає тотожність об'єктів, а також різних за своїм характером правомочностей з користування природним ресурсом. Кожна з двох правомочностей користування має свій об'єкт — певні якості і властивості природного ресурсу.

Основна особливість третього виду користування природними об'єктами полягає в тому, що воно пов'язане з певним впливом на їх стан.

З цього випливає необхідність у детальній правовій регламен­тації самого процесу користування, а також підстав і порядку його виникнення і припинення. У зв'язку з цим такий вид природоко­ристування називають регламентованим, на відміну від загально­доступного природокористування.

Розгляд цієї регламентації і становить основний зміст права природокористування в об'єктивному розумінні. Однак, передусім, слід уточнити поняття об'єкта права природокористування. Об'єк­том права природокористування є конкретні, індивідуально визна­чені і юридично відокремлені природні об'єкти або їх складові ча­стини, закріплені на праві власності або на праві користування за конкретними суб'єктами. Будучи об'єктами права природокорис­тування, вони продовжують залишатися і об'єктами відповідних форм власності. Однак не всі об'єкти державної власності переда­ються державою в користування окремих суб'єктів. У певній час­тині природні ресурси залишаються нерозподіленими між окреми­ми природокористувачами і становлять резервний запас або вико­ристовуються для задоволення різноманітних суспільних потреб без закріплення за окремими суб'єктами. Такі природні ресурси є об'єктами загального користування.

Природним об'єктам загального користування притаманні такі основні риси: а) вони не передаються і не закріплюються за конкрет­ними суб'єктами, а використовуються без особливого дозволу всіма особами; б) санкціонований законом порядок використання природ­них об'єктів загального користування не має розвинутої детальної правової регламентації і полягає передусім у визначенні певних забо­ронних дій, а також певною мірою і дозволених дій; в) їх використан­ня ніякою мірою не фіксується і не підлягає державній реєстрації.

116

Розділ VI. Право природокористування (загальні положення)

Об'єктом права природокористування, як уже зазначалося, може бути юридично визначений природний об'єкт (його частина): конкретна земельна ділянка, ділянка надр або лісу, водоймище тощо. Однак у деяких випадках право користування певним видом природних ресурсів пов'язано з необхідністю надання суб'єкту двох або більше різних природних об'єктів. Так, для розробки родовищ корисних копалин гірничодобувному підприємству надається в ко­ристування ділянка надр у межах гірничого відводу, а також ділян­ка землі, необхідна для експлуатації цих надр, внаслідок чого в ко­ристуванні одного суб'єкта (організації) перебувають два різних об'єкти права природокористування, тісно пов'язаних між собою.

Нерідко деякі юридично відокремлені природні ресурси висту­пають як об'єкти права спільного природокористування. Такими можуть бути не всі, а лише деякі види природних ресурсів (ліси, води тощо), окремі ділянки яких можна використовувати за різним основним цільовим призначенням. Об'єктом такого спільного при­родокористування може бути окремий вид природних ресурсів, закріплений не за одним, а за певним колом суб'єктів. При цьому спільне використання кількома особами одного юридично відок­ремленого природного об'єкта пов'язане з певними обмеженнями прав одних суб'єктів на користь інших.

Як об'єкт права природокористування досить часто виступає якийсь один, відокремлений, вид природних ресурсів, хоча фактич­но цей об'єкт являє собою цілий комплекс різних природних ре­сурсів. Ця ситуація чітко простежується у праві землекористуван­ня, суб'єкт якого відповідно до п. 6 ст. 95 Земельного кодексу має право використовувати не тільки надану землю, але і загальнопо-ширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, які є на ній, а також експлуатувати інші корисні властивості землі згідно з законодавством.

Юридично об'єктом права природокористування тут визнаєть­ся земельна ділянка, але у фактичному користуванні землекорис­тувача крім землі перебувають й інші природні об'єкти, пов'язані із землею. У розглянутому випадку можна говорити про наявність об'єкта права комплексного природокористування, серед якого землі належить провідна роль.

Порядок визначення на місцевості (в натурі) відповідних видів природних ресурсів, які надаються в користування, і їх юридичне оформлення як об'єктів права природокористування розглядається в Особливій частині підручника.

117

Загальна частина