50. Аналіз праці “Історія Русів”. Зародження національної ідеї.

«Істо́рія Ру́сів» — твір української національно-політичної думки кінця XVIII — початку XIX століття, де подано яскраво, часом у художній формі, картину історичного розвитку України від найдавніших часів ще до 1769 року.

Перша згадка про «Історію Русів» зустрічається в 1825 році. Цей твір добре знали кирило-мефодіївці, і насамперед, Тарас Шевченко.

Вперше видана Осипом Бодянським в Москві в 1846 році в «Чтениях Общества Истории и Древностей Российских», а також окремим виданням.

Багато уваги приділено Козаччині, Хмельниччині, Гетьманщині. Історична концепція твору продовжує традиції козацьких літописів. По суті, це перша політична історія України. З огляду на цензуру, багато своїх власних думок автор ховає між рядками або приписує їх неіснуючим історичним особам минулого.«Історія Русів» — твір, що з'явився на рубежі сторіч і тривалий час поширювався в рукописному варіанті (вийшов друком лише 1846 p.). За жанром ця робота, власне, не є науковою працею, фахівці називають її «політичним памфлетом», написаним у традиціях козацьких літописів. Анонімний автор змальовує картину історичного розвитку України з найдавніших часів до 1769 р. Основна увага приділена періодам Козаччини, Хмельниччини, Гетьманщини. В основі історичної концепції твору лежать ідеї автономізму, республіканства, протесту проти національного поневолення. Намагаючись обґрунтувати право народу на свободу та державність, анонімний автор стверджував, що тільки Україна була прямою спадкоємицею Київської Русі; польсько-литовська доба — це час розвитку української автономії, коли Україна вступала у відносини з Литвою та Польщею «як вільний з вільним і рівний з рівним»; Визвольна війна під проводом Б. Хмельницького — це справедлива боротьба пригніченого народу за своє «буття, свободу, власність».

«Історія Русів» — це перша своєрідна політична історія України. Цей політичний памфлет характеризується не тільки яскравістю викладу, оригінальністю стилю, емоційністю, патріотизмом, йому притаманні й тенденційність, недостатня документальна обґрунтованість тверджень, неточності, відверті фантазії автора (вигаданість дат, кількості військ, числа загиблих тощо). Безумовно, у цьому творі надзвичайно багато суб'єктивного, але його автор стоїть на патріотичних, демократичних позиціях і його думку рухає гаряче бажання не тільки розібратися в хитросплетіннях національної історії, а й допомогти своєму страждаючому народові. Не випадково, критично оцінюючи «Історію Русів», Д. Дорошенко зазначав, що ця праця «прислужилася дуже мало науковому дослідженню українського минулого, але допомогла пробудженню національної думки».

Книга складається з ІІІ частин:

• Частина І-ша складається з Передмови і Розділів І — V. Описується історія України від першого гетьмана Лянцкоронського до гетьмана Богдана Хмельницького і походу польського короля Яна Казимира до України;

• Частина ІІ-га складається з Розділів І — V. Описується історія України від підписання Зборовського трактату і до посилання до Сибіру гетьмана Самойловича;

• Частина ІІІ-тя складається з Розділів І — V. Описується історія України від обрання Івана Степановича Мазепи гетьманом України до царювання цариці Катерини ІІ і ліквідації козацтва.

В основу написання твору ліг історичний твір.

Автор твору невідомий. Група дослідників схилялася до думки, що ним був архієпископ Григорій Кониський, інші — Григорій Полетика, ще інші — князь Олександр Безбородько. Одначе, очевидно, твір вийшов з кіл Новгород-Сіверського патріотичного гуртка 80 — 90 років XVIII століття, тісно зв'язаних з князем О. Безбородько.

Історію Русів використовували при написанні своїх історико-літературних творів Тарас Шевченко, Євген Гребінка, Ізмаїл Срезневський, Микола Гоголь, Микола Костомаров.

З часів другої половини XVIII століття дійшов до нащадків рукопис "Історія Русів" невідомого автора. "Історія Русів" - це історична праця, одна з перших про нашу історію з давнини до 1769 року - саме ця дата востаннє згадується у творі.        "Історія Русів" - це книга, яка користувалася особливою шаною серед історичної прози, бо справедливо описувала погляд українців на історію. Проти-церковний дух її письма носив політичний характер, бо книга посилювала національну свідомість української інтелігенції того часу.        Про історію написання цього твору нам відомо те, що його рукопис було знайдено в 1828 році, в 1846 році його було видано в Москві, а в 1956 - в Нью-Йорку. Однак книга була дуже поширена в рукописному варіанті. Свого часу нею користувалися письменники, коли писали твори на історичну тему. Серед таких письменників був і Т. Шевченко. "Історія Русів" активно й таємно поширювалася серед інтелігенції того часу, бо невідомий автор цього твору сміливо прославляв козацьку минувшину, висловлював думку про власну форму самоврядування українського народу.        Герої "Історії Русів" - Б. Хмельницький, І. Полуботок - ватажки козацької доби нашої історії. Книга сповнена почуття національної гідності, демократизму, тому і привертала увагу сучасників. А ще "Історія Русів" цікава тим, що правдиво зображує українську минувшину і вперше порушила питання про місце України в тогочасній політичній ситуації - саме в цьому її політичне значення.        У книзі знайшло також відображення єднання України з Литвою, Польщею, Росією, дається пояснення того, що це домовленості рівних сторін, які не поступаються одна одній у жодній сфері тодішнього життя. 

      Отже, невідомий автор "Історії Русів" - це патріот, який відстоював демократичні погляди, мабуть, тому і не поставив свого імені на цьому історичному творі, але ми, його нащадки, вдячні йому за мужність, за правдиве відтворення нашої історії.