32. 32. Суть, причини і загальний механізм розвитку втоми.

Суть її зводиться до таких висновків:

основна вага в механізмі втоми належить корковим центрам, які маючи найменший рівень працездатності, несуть велике навантаження, пов’язане з переробкою різної інформації і регулюванням роботи всіх органів і систем організму;

зрушення в стані периферійних апаратів є вторинними і залежать від зміни в нервових центрах (робота м’язів змінюється під впливом розумової втоми);

в цілісному організмі людини втома не знаходиться в прямій залежності від накопичення метаболітів Людина втомлюється і при виконанні легкої і розумової роботи, коли відсутнє накопичення в м’язах молочної кислоти.

причиною втоми є критична величина затрат функціональних ресурсів і формування нейрофізіологічного конфлікту між діяльністю і відновлювальними процесами, загострення якого

супроводжується дискоординацією і дефіцитом тонізуючої нервової імпульсації.

Дискоординація розвивається в центральній нервової системі, а виявляється в руках, мисленні, сприйманні, у діяльності внутрішніх органів. При максимальному

дефіциті нервової імпульсації в діяльності мозку розвиваються фазові стани (рівноважна, парадоксальна, ультрапарадоксальна стадії парабіозу).

Таким чином суть втоми полягає в знижені лабільності нервової системи у зв’язку з затратами енергійних ресурсів і розвитком процесу гальмування внаслідок чого порушуються робочий динамічний стереотип і координація робочих функцій.

Через такий компонент,, як процес гальмування, втома захищає робочі апарати від глибоких місцевих зрушень і забезпечує можливість відпочинку та

відновлення робота.

Помірна втома не зашкоджує здоров’ю працівника

Оскільки будь-яка праця є єдиним нервово-м’язовим процесом, то механізм втоми при фізичній, розумовій, нервово-напруженій роботі не дуже відрізняється.

Разом з тим розрізняють загальну і локальну, м’язову і психічну втому, які є наслідком тимчасового зниження працездатності організму, окремих його систем і органів.

Залежно від характеру роботи, вихідного функціонального стану працівника втома може досягати різні глибини, переходити у хронічну втому, або перевтому.

30. 30. Заходи щодо підвищення працездатності працівників.

Заходи щодо підвищення працездатності працівників.

зводиться до:

прискорення процесу впрацювання;

збільшення фази стійкого стану в фонді робочого часу;

віддалення фази розвитку втоми;

забезпечення високої продуктивності праці при нормальних психофізіологічних затратах.

Комплекс заходів щодо підвищення і збереження працездатності працівників на оптимальному рівні реалізується на напрямках:

техніко–організаційному;

соціально-економічному;

санітарно-гігієнічному;

медико-біологічному;

соціально-психологічному;

тощо.

Залежить від умов праці, ритмізації трудових процесів, оптимізації темпу роботи, а також раціоналізації трудових рухів. Особливе значення для підтримання працездатності має раціональний режим праці і відпочинку.

Високий працездатності працівників сприяє і раціоналізація робочих місць на основі врахування антропометричних, біомеханічних і психофізіологічних вимог, що обумовлює раціональну робочу позу, зменшення статичних навантажень, оптимізацію робочої зони та інформаційних потоків.

Висока працездатність забезпечується за рахунок використання факторів естетичного впливу (колір, світло, музика) на працюючих.

Особливе значення в підвищенні працездатності працівників має створення сприятливого соціально-психологічного клімату в організації, високий рівень мотивації праці, ефективна система стимулювання результатів діяльності, рівень життя в цілому і охорона здоров’я населення.

Ефективність заходів спрямованих на підвищенні працездатності працівників можна оцінити приростом продуктивності праці, який досягається за рахунок збільшення фази стійкого стану в загальній тривалості робочої зміни.