55

Тема 5. Операційний C–V–P аналіз

Т ема 5. Операційний c–V–p аналіз

ЗМІСТ

1. Математична інтерпретація порога рентабельності (беззбитковості) бізнесу.

2. Алгебраїчне модель «мертвої точки» для виробництва одного виду продукції.

3. Універсальна модель точки беззбитковості для випадку багато номенклатурного виробництва.

4. Графічна інтерпретація універсальної моделі точки беззбитковості, заснована на формулі MCV=F.

5. Використання «мертвої точки».

6. Операційний леверидж.

Ключові слова: ОПЕРАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ, ТОЧКА БЕЗЗБИТКОВОСТІ, МАРЖА ПОКРИТТЯ, МАРЖА БЕЗПЕКИ, ЗАПАС ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ, ОПЕРАЦІЙНИЙ ЛЕВЕРИДЖ

1. Математична і графічна інтерпретація порога рентабельності (беззбитковості) бізнесу

Визначення

Точка беззбитковості – це обсяг продажів у натуральному або грошовому вираженні, починаючи відp якого діяльність підприємства стає рентабельною. Сума витрат на виробництво й реалізацію продукції дорівнює валовому доходу.

Точка беззбитковості визначається відшкодуванням за рахунок валового доходу від реалізації продукції:

1) суми умовно постійних витрат;

2) змінних витрат, що відповідають даному обсягу продажів.

У мертвій точці результат, тобто прибуток до виплати податків і відсотків за кредит (EBIT), дорівнює нулю. Прибуток має місце при більш високому обсязі продажів, а збитки – при більше низькому. Аналіз точки беззбитковості бізнесу в економічній літературі називають ще C-V-P аналізом (cost-volume-profit).

Точка беззбитковості – це та межа, яку треба переступити підприємству, щоб вижити.

Чим вище поріг рентабельності, тим складніше його переступити. З низьким порогом рентабельності легше пережити падіння попиту на продукцію або послуги, відмовитися від невиправдано високої ціни реалізації.

Ми розглянемо послідовно:

1. вихідні гіпотези (припущення), на яких заснована модель точки беззбитковості бізнесу;

2. можливі напрямки її використання.

Модель мертвої точки будується на деякому числі наступних ідеальних припущень (гіпотез), які обмежують її використання в короткостроковому періоді.

1. Виробничі потужності й стан техніки розглядаються як заздалегідь задані й незмінні.

2. Ціни товарів, що реалізуються, розглядаються як незмінні та незалежні від коливання обсягів продажів.

3. Структура випуску продукції вважається незмінною.

4. Норми витрат факторів виробництва, що визначають собівартість продукції, уважаються стабільними, незмінними у часі. Зокрема, під факторами виробництва маються на увазі технічні норми витрат сировини, матеріалів і комплектуючих і розцінки на одиницю продукції. Графічно із цього слідує, що валовий дохід від реалізації продукції й собівартість реалізованої продукції мають лінійну залежність від кількості реалізованої продукції у фізичних одиницях (штуках, тоннах, комплектах).

5. Зневажається проблемою коливання потреби в грошових коштах. Вважається, що немає зсуву в часі між:

• моментом, коли зроблені витрати, і часом, коли вони оплачені;

• моментом продажу і фактичним надходженням грошей за реалізовану продукцію.

6. Передбачається, що все, що виробляється, продається. Тобто, у постановці задачі ігнорується коливання складських запасів.