65. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури.

У перекладі з гр. означає "влада народу». Більш розгорнуте визначен д було дано америк презид. А.Лінкольном у його промові (1863): правління народу, вибране народом і для народу. Перше уявле про д як форму правл виникло в античній Греції. Аристотель визначав демократію як "правління всіх". Найвизначнішими подіями, які заклали основи д тенденції, стали Англ револ (1688), війна за незалежність Пн Америки (1775-1783) і фр револ (1789). У прийнятих у цей період документах - Біллі про права (Англ), Декларації незал і Біллі про права (США), Декл прав л і гр (Франція, 1791) - були висунуті демократичні цінності і принципи.Але найбільш зрілих форм д досягла в серед XX ст., коли стали реальністю рівні для усіх верств сусп гр і політ права. Сутність д конкретизується в певній сукупн цінностей, інститутів і процедур. Головні з них такі: 1.Суверенітет народу.Народ є джерелом вл, саме він вибирає своїх представників вл і періодично їх змінює. 2.Періодична виборність головних органів влади дозволяє забезпечити чіткий легітимний механізм правонаступності вл. 3.Всезагальне, рівне виборче пр і таємне голосування. Демократичні вибори передбачають реальну змагальність різних кандидатів, реалізація принципу "один громадянин - один голос" розкриває зміст політичної рівності. 4.Гарантія основних прав людини. Права людини характеризують принципи відносин між державою і громадянином та визначаються як свободи.Свобода - це захищеність особистості від свавілля інших людей і влади, захист від зубожіння і голоду. 5.Громадянські права. Цими пр люди користуються як приватні особи, і вони захищають гр від свавілля влади.(рівність всіх гр перед зак, пр на приват життя, пр не піддаватися тортурам, покаранню без суду, свободу віросповідання). 6.Політичні пр дають гр можливість брати участь у процесі управління і впл на прийняття рішень законода і викон органами: пр вибирати і бути вибраним, свобода голосув, пр на демонстрації. 7.Соц й економ права. Реалізація цих прав - необхідна умова забезпечення політичної рівності. Реалізація соц-економ пр покликана знівелювати соц нерівність, що є, і підвищити тим самим активність рядових гр у політ житті,. Ці пр закріп умови життя, які виступають імунітетом проти страху нестатків. Вони вкл у себе пр на достойний життєвий рівень, гарантії соц захисту, пр на освіту. Зміст економ пр зафіксовано в Міжнародному пакті про економ, соц і культурні пр (1966). Вони вкл у себе пр кожної л заробл собі на життя працею, яку вона вільно вибирає, і пр на справедливі і сприятливі умови життя. Треба відзначити, що свобода слова, свобода друку, доступ до засобів інформації розглядаються демокр спільнотою як необхідні умови реалізації ін пр.

66.Сутність політики: головні і теоретичні підходи. Хоча сутність політики досліджується в науці більше 2 тис р, питання про те, що таке політ, залиш відкритим. Існують різні розуміння п: 1. Історично перше визнач п як управління сусп актуальне і в суч пол-гії. П трактується як діяльн з управління якими-небудь сусп процесами.(виріш всіх проблем, окрім морал (Істон,Алмонд), як авторитарне розподілення цінностей(Істон), як спосіб регул конфліктів. 2. Субстанціональний підхід, вказуючи на сутність п, підкреслює її прямий зв'язок із владою. П- це або управління з використанням влади, або боротьба за завоювання і утримання вл. Владні трактування виражені в роботах Н.Макіавеллі, М.Вебера, К Маркса. 3. Інституційний підхід робить акцент на організації, в якій матеріалізується влада. В одних трактуваннях п -це участь у справах держ, використання класами держ вл для здійснення своєї мети (В.Ленін). Але п здійснюється не тільки держ, тому інші визначення вказують на різні інститути й організації, які можуть виступати суб'єктами п.4. Соціологічний підхід пов'язаний з розглядом сусп як с-ри, що скл з різних груп, що мають власні інтереси і потреби, головним важелем реалізації яких є вл. П в такому випадку розгл як відносини, напрями і способи діяльності соц груп у відстоюванні своїх інтересів і задоволенні своїх потреб за допомогою різноманітних засобів, серед яких головну роль відіграє вл. 5. Теологічний підхід трактує п як особливу форму люд існування, пов'язану з ціледосягненням і організацією. Подібне трактування розширює кордони п, бо обдумування мети є в будь-якій сфері діяльності, і відповідно політику можна віднайти в найрізноман відносинах( між подружжям) 6. Згідно з консенсусним підходом політика - це сфера об'єднання всіх членів сусп, коли сусп проблеми вирішуються ненасильницькими методами через пошук компромісів, без переможців і переможених. П буде розумітися як діяльність, спрямована на досягнення громадянами згоди виключно мирними і ненасильницькими засобами.7. Конфліктний підхід розглядає політику як сферу боротьби, в якій перемагає найсильніший, як панування одних над іншими. Політика трактується як поле зіткнення інтересів соціальних груп і інститутів з приводу влади, з приводу контролю над механізмом розподілення сусп благ.

67.Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери. системний підхід, якому політологи надають особливу пізнавальну цінність. Засновниками підходу є Т.Парсонс та Д.Істон. В рамках цього підходу політика розглядається як цілісний, складно організований та саморегульований механізм , що знаходиться у безперервній взаємодії з оточуваним середовищем через вхід та вихід системи. Неповторність та цінність цього методу полягає в цілісному розумінні об’єкта дослідження та всебічному аналізі зв’язків між окремими елементами цілого. Цей метод широко застосовує як вітчизняна так і зарубіжна політологія.

Системний метод допомагає оцінити політичну стабільність і політичний клімат країни і на цій основі приймати конкретні політичні рішення. Тільки користуючись системним методом, можна зрозуміти зміни політичного курсу держави і напрями його дальшого розвитку.Відповідно до цього підходу політична сфера суспільного життя вивчається як комплекс елементів, що утворюють цілісну систему в її зв'язку з іншими сферами суспільного життя — економічною, соціальною і духовною. Завдяки використанню у політології системного методу стало можливим саме поняття “політична система суспільства”.

68. Сутність соціальної держави Соц держ — це держ, політика якої спрямована на ств умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток л. Соц може бути тільки держ, що має високий, рівень економ розвитку, причому в структурі економ має бути врахована соц орієнтація держ .У зв'язку з цим момент реального виникнення соц держ слід віднести до 60-х pp. XX ст., що пов'язано зі встановленням відповідальності держави за надання кож­ному гр прожиткового мінімуму. Проведення держ соц орієнтованої політики є важким процесом через необхідність враховувати супере­чливі цілі, що майже виключають одна одну: ефективний розвиток екон та досягнення соц справедливості, згладжування соц нерівності. Ознаки соц д:1) могутній економ потенціал, що дає змогу здійснювати заходи із перерозподілу доходів, не ущемлю ючи істотно становища власників;2)соціально орієнтована структура економ, щовиявляється в існуванні різних форм власності 3)яскраво виражена соціальна спрямованість політи­ки держави, що виявл в розробці різноманітних со­ці програм і пріоритетності їх реалізації;4)наявність у держави цілей встановлення загальногоблага, утвердження в сусп соціальної справедливо­сті, забезпечення кожному гр гідних умов іс­нування, соц захищеності, рівних стартових мож­ливостей для самореалізації особи. Нерідко соціальна орі­єнтованість держави закріплюється конституційно;5)наявність розвиненого пр регулювання в соц сфері (з виділенням галузей трудового пр,права соц забезпечення).В рамках соцфункції можна виділити такі її різновиди:1)підтримка соц незахищених категорій населення (пенсії, соц виплат і допомоги);2)ств можливостей для вільної реалізації трудо­вого та інтелектуального потенціалу гр. д; забезпечення труд зайнятості населення та боротьба з безробіттям;3)охорона праці та здоров'я людей;4)підтримка сім'ї, материнства, батьківства і дитин­ства;5)соціальної нерівності шляхом перероз­поділу доходів між різними соціальними верствами черезоподаткування, державний бюджет, спеціальні соц. програми;6)заохочення добродійної діяльності (надання податкових пільг підприємницьким структурам,що здійснюють добродійну діяльність);7)турбота про збереження соціального миру в сусп зокрема через систему соц партнерства;8)участь у реалізації міждержавних соціальних про­грам, розв'язанні загальнолюдських проблем.

69. Сутність, структура і рівні політичної свідомості. Сутність політичної свідомості полягає в тому, що це є результат і одночасно процес відображення й освоєння політичної реальності з урахуванням інтересів людей. Рівні політичної свідомості: теоретичний, емпіричній, буденний і масовий.Теоретичний – сукупність політичних цілей, ідеологічних установок, ціннісних орієнтацій тощо. Формується на основі наукового дослідження, політичних відносин і процессів.Емпіричний – ґрунтується на фіксації реалів політичного буття практичного досвіду людей.Буденна свідомість відображує лише поверхневі процеси і відносини, не здатна проникати в суть, страждає емоційною забарвленістю.Під масовою свідомістю мається на увазі сукупність ідей, уявлень, які не в повній мірі адекватні реальним політичним подіям, процесам тощо. Структурно політична свідомість включає такі аспекти: • політико-психологічний — настрої, почуття, наміри, установки, мотиви, переконання, воля та ін.; • політико-ідеологічний — цінності, ідеали, ідеї, доктрини, погляди, концепції, теорії; • політико-діевий — свідомість консервативна, ліберальна, радикальна, реформістська та ін.А також виділяють іншу класифікацію: політична психологія (емпірична й буденна політична свідомість) і політична ідеологія (теоретична й наукова політична свідомість);політична самосвідомість, політичні знання й оцінки суб'єктом політичної діяльності потреб та інтересів різних суспільних груп;спеціалізована свідомість (передусім партій) і масова політична свідомість, політична свідомість окремих верств і груп суспільства.