5. Становлення українського правопису і його сучасні проблеми.

Правопис кожної мови складається з трьох підсистем: графіки (літер, які передають звуки), орфографії (правил написання слів) і пунктуації (правил уживання розділових знаків).

Кожен із цих розділів має свою історію. Українська графіка бере початок від старослов'янського письма. У сучасному українському алфавіті є тільки дві літери, яких не було в кирило-мефодіївській абетці - ґ і ї. Решту літер, як стверджують мовознавці, давні українці знали ще з VII ст. н.е.

У 1708 році традиційну кирилицю було замінено «гражданкою» - спрощеним кириличним письмом.

Протягом XIX ст. було створено близько 50 правописних систем - більш чи менш поширених, часом індивідуальних. Найвідоміші серед них - правописні системи О.Павловського, «Русалки Дністрової», П.Куліша.

Перший офіційний український правописний кодекс було видано лише в 1919 році під назвою «Головніші правила українського правопису».

В 1928 році в Харкові відбулася Всеукраїнська правописна конференція, яка схвалила новий, розширений український правопис. У ньому було збережено традиційну графіку, доопрацьовано орфографію (вона орієнтувалася на східноукраїнські і західноукраїнські традиції) і вперше внормовано пунктуацію. Проте цей правопис використовувався недовго: у 1933 р. його було заборонено як «націоналістичний» і замінено іншим, який орієнтувався лише на східноукраїнські традиції і російську мову. До 1939 року правопис 1928 року використовувався в Західній Україні, до сьогодні ним послуговується значна частина української діаспори.

У радянській Україні правопис видавався 1946 року (під керівництвом академіка Л. Булаховського) та з невеликими змінами й доповненнями - в 1960 році (2-ге видання).

На початку 90-х років виникла гостра потреба в новому виданні правопису (з'являються нові слова, терміни, триває процес запозичання, розширюється сфера функціонування української мови). В 1993 р. вийшов новий "Український правопис". Це 4-те видання правопису, чинне на сьогодні.

У 2000 р. Інститут мовознавства НАН України опублікував для широкого обговорення “Проєкт нової редакції українського правопису», у якому зроблено спробу, зокрема, повернути деякі норми правопису 1928 р.

6. Функції професійного спілкування.

У характеристиці спілкування важливими є його функції. Б. Ломов виділяє

три групи таких функцій — інформаційно-комунікативну,

регуляційно-комунікативну та афективно-комунікативну.

Інформаційно-комунікативна функція охоплює процеси формування, передання

та прийому інформації. Реалізація цієї функції має кілька рівнів. На

першому здійснюється вирівнювання розбіжностей у вихідній інформованості

людей, що вступають у психологічний контакт. Другий рівень — передання

інформації та прийняття рішень. На цьому рівні спілкування реалізує цілі

інформування, навчання та ін. Третій рівень пов'язаний із прагненням

людини зрозуміти інших. Спілкування тут спрямоване на формування оцінок

досягнутих результатів (узгодження — неузгодження, порівняння поглядів

тощо).

Регуляційна-комунікативна функція полягає в регуляції поведінки. Завдяки

спілкуванню людина здійснює регуляцію не тільки власної поведінки, а й

поведінки інших людей, і реагує на їхні дії. Відбувається процес

взаємного налагодження дій. Тут виявляються феномени, властиві спільній

діяльності, зокрема сумісність людей, їх спрацьованість, здійснюються

взаємна стимуляція і корекція поведінки. Регуляційно-комунікативну

функцію виконують такі феномени, як імітація, навіювання та ін.

Афективно-комунікативна функція Характеризує емоційну сферу людини.

Спілкування впливає на емоційні стани людини. В емоційній сфері

виявляється ставлення людини до навколишнього середовища, в тому числі й

соціального.

7

Для повного уявлення про вимоги, що ставить професія до організму людини, його психіки та стану здоров'я, складається професіограма.

Професіограма - це вичерпний опис особливостей певної професії, що розкриває зміст професійної праці, а також вимог, які вона ставить перед людиною. Професіограма складається на основі аналізу змісту професійної діяльності і містить у собі загальну характеристику професії і вимоги, що професія ставить до людини. Якщо людина хоче вибрати професію відповідно до своїх індивідуальних особливостей, йому більше підійдуть професіограми, побудовані на основі психологічного вивчення професій, чим ті, що побудовані на підставі формальних ознак професій.

Соціальний педагог повинен уміти вислуха-ти, “почути”, зрозуміти і роз’яснити, довести, відповісти, перекона-ти, створити позитивну емоційну атмосферу для довіри чи ділово-го настрою, знайти підхід до клієнта, то кожен із них має володіти відповідними професійними якостями – знаннями та уміннями, які загалом можна віднести до “комунікативної професіограми” соціаль-ного педагога:

- знати професійний мовленнєвий етикет і володіти ним;

- уміти формулювати цілі і завдання професійного (ділового) спілкування;

- уміти ставити запитання і професійно на них відповідати;

- володіти навичками ділового спілкування і вміти управляти ним залежно від визначених цілей;вміти аналізувати конфліктні й кризові ситуації і робити з них адекватні висновки;

- вміти доводити, аргументувати, спростовувати, переконувати, досягаючи водночас узгодженості і компромісу;

- вміти вести бесіду, полеміку, дискусію, спірку, співбесіду, ділову розмову, диспут, круглий стіл, переговори тощо, спрямовуючи їх на вирішення спрогнозованого, позитивного і вмотивованого результату;

- володіти технікою і логікою мовлення;

- володіти відповідними мовленнєвими структурами і лексични-ми одиницями, що впливають на емоційно-експресивний стан клієнта;

- вміти говорити лише тоді, коли є «що» сказати співбесіднику (клієнту). Комунікативні засоби спілкування надзвичайно багаті і мають різноманітні механізми впливу.

Адвокат повинен мати розвинені якості комунікативної групи:

а) уміння встановлювати психологічний контакт зі своїм підзахисним; б) уміння встановлювати психологічний контакт зі складом суду і з всіма іншими учасниками судового процесу(реалізація якостей адвоката як судового оратора); в) уміння вести переговори, здатність переконання; ·  наявність гарно розвитих вербальних здібностей (уміння правильно і зрозуміло спілкуватися); ·  високий рівень розвитку концентрації і стійкості уваги (здатність протягом тривалого часу зосереджуватися на визначеному виді діяльності); ·  здатність займатися тривалий час кропіткою роботою (робота з досьє, архівними документами); ·  здатність сприймати велику кількість інформації (всебічне адекватне сприйняття ситуації);

8.Мовний етикет - правила ввічливого спілкування і мовної поведінки. Уміння володіти мовним етикетом допомагає досягненню авторитету, довіри і поваги до себе.

Мовний етикет – це набір, або спектр фраз, якими ми послуговуємося у щоденних ситуаціях: знайомства, звертання, вітання, прощання, подяки, співчуття, відмови, компліменту тощо. Діловий стиль реалізується також в усній формі у ділових нарадах, публічних виступах, телефонних розмовах.

Привітання.

При зустрічі покладено вітатися не тільки з тим, кого знаєш, але і з тим, кого не знаєш, якщо необхідно звернутися до цієї людини з якоюсь проханням або питанням. Певні правила спілкування і норми етикету існують не тільки по відношенню до форм привітань, а й також до умов, при яких доцільніше використовувати саме ту чи іншу форму.

Зазвичай вітають першими:

чоловік - жінку;молодші - старших;

більш молодша жінка - старшу , а так само і старшого чоловіка;

службовці молодшого рангу - службовців старшого;

той, хто входить до приміщення - вже присутніх;той, хто проходить - стояв,

проходить мимо - обганяє.

При однакових умовах першою вітає більш ввічлива людина.

Якщо людина заходить у приміщення, де знаходяться гості, запрошені господарем, необхідно привітатися з усіма гостями відразу або з кожним з присутніх окремо. Підходячи до столу, людина повинна привітати присутніх і знову привітатися з кожним із сусідів по столу, сідаючи на своє місце. При цьому і в першому випадку, і в другому, подавати руку необов'язково.

Вітаючись з дамою, а так само зі старшим по положенню або віком людиною, що сидить чоловік обов'язково повинен встати. Якщо він вітається з проходять повз особами, з якими не збирається розмовляти, чоловік може не вставати, а тільки підвестися.

На прийомах офіційного характеру спочатку вітають господаря або господиню, потім дам, спочатку більш старших, потім молодих; після - більш старших за положенням чоловіків, а вже потім інших гостей. Господар і господиня повинні потиснути руку всім запрошеним в свій будинок гостям.Якщо на прийомі є подружні пари, то спочатку один одного вітають жінки, потім з ними вітаються чоловіки, а вже потім чоловіки вітаються один з одним.

Представлення.

Існує ряд правил ввічливого спілкування, яким необхідно слідувати при знайомствах і уявленнях. Чоловік, не важливо, якого віку й положення, завжди першим представляється жінці. Більш старшим за віком (а так само за службовим положенням) слід представляти молодших жінок і чоловіків, знайомому людині - менш знайомого (за умови, що вони однієї статі і віку). Якщо у двох людей однакове положення, то більш молодий повинен бути представлений старшому, підлеглий - начальнику, якщо людина один, то він представляється парі або цілій групі, суспільству, жінка теж повинна бути першою представлена ​​подружній парі. При цьому спочатку треба назвати ім'я того, хто представляється.

Якщо чоловік сидить, поки його представляють, він повинен встати. Жінці вставати необов'язково, крім тих моментів, коли її представляють старшої за віком (або положення) дамі. Після знайомства люди повинні обмінятися привітаннями або, що ймовірніше, рукостисканнями. Першим простягає руку той, кому видаються. Подавати пару пальців або їх кінчики замість руки неввічливо. Якщо дама або людина, старший за рангом або віком не подає руки, потрібно злегка вклонитися.

Ведення бесіди.

Тон розмови слід задавати абсолютно природним, безперервним, плавним, але, у жодному разі, не допитливим і грайливим, це означає, що потрібно бути знаючим, але не педантичним, веселим, але не слід шуміти, необхідно бути ввічливим, але не можна перебільшувати ввічливість.

Не менш необхідною умовою для вихованого та ввічливого людини є вміння слухати. Якщо ви будете вміти уважно слухати розповідь, не перебиваючи оповідача, вміти показувати свою зацікавленість. Якщо ви про що-небудь не знаєте, не треба соромитися говорити про це. Більшість людей любить розповісти про щось, чого не знають їхні співрозмовники.

9.Мовний етикет має велике значення в комунікації науковців, їх поведінка і мова залежать від того, з ким вони спілкуються: учений і його колеги спілкуються у власне науковому підстилі, а вчений і його учні — у науково-навчальному підстилі тощо. Науковець, спілкуючись із колегами, використовує одні мовні формули (вітань, прощань, представлень, звертань тощо), а під час спілкування зі студентами — інші. Отже, засоби вираження мовного етикету залежать від того, з ким спілкується науковець, і мають вони певні диференційні ознаки (бо змінюється різновид наукового стилю). Структура мовного етикету в науковому стилі залежить від форми спілкування. Науковець може змінювати мовні формули. Ці зміни будуть залежати від культури, вишуканості мовлення, смаків, умов і мети спілкування. Майже незмінними залишилися етикетні вирази, які використовуються під час публічного захисту дисертацій напр.: Глибокоповажаний голово,…члени спеціалізованої вченої ради!! Шановні колеги! вирази подяки членам спеціалізованої вченої ради, опонентам, напр.: Дозвольте сердечно подякувати голові спеціалізованої вченої ради— членові-кореспонденту…, доктору …наук, профессору ,моєму керівникові, сердечно дякую офіційним опонентам: докторові економічних наук, професору .... кандидатові економічних наук, доценту ..; ученим провідної установи: (аналог.до поп.)Моя дяка всім ученим, які надіслали відгуки на автореферат (аналог.до поп). Щиро дякую кафедрі .., її завідувачеві.., усім співробітникам кафедри та зокрема професорові .., доцентові.., які доклали зусиль при атестації роботи на попередніх етапах. Сердечна дяка всім членам …за участь в обговоренні роботи. Висловлюю особливу подяку...).

ЕТИКЕТНІ ВИРАЗИ НАУКОВЦІВ Вітання 3 колегами: Доброго дня! Здрастуйте! Учасників конференції керівник може привітати так :Радий Вас вітати в нашому місті!Свого колегу викладач може привітати словами: Моє шанування! (звучатиме більш урочисто).Зі студентами: Доброго дня! Здрастуйте! Прощання До побачення! До зустрічі! До наступної лекції!

Подяка:після закінчення наукової доповіді чи лекції : Дякую за увагу! Дякую за запитання! - при захисті дисертації: Дякую за слушні зауваження! ;— людям, які допомагали, консультували під час створення праці :У роботі над книгою неоціниму допомогу авторові подали ….і всім активним його учасникам автор висловлює найщирішу подяку .

У наукових текстах (і в усному мовленні) потрібно вживати авторське "ми" .На наш погляд, вважаємо, ми переконані, ми дотримуємось іншої класифікації. Під час полеміки, заперечення чи висловлювання побажання щодо точок зору інших: — нейтральна позиція автора (проста констатація поглядів інших учених): зазначив, запропонував, наголошував, займався ;— схвалення позиції інших авторів: слушний /слушно, справедливий/ справедливо, без сумніву, безперечно ;— несприйняття автором позиції інших авторів: автор має дібрати мовні кліше, щоб висловити сумнів— несприйняття — заперечення. При написанні рецензій: У вступі: нова оригінальна праця з маркетингу (основ ринкової економіки), є першою спробою глобального дослідження, праця є спробою зіставного аналізу .... давно очікуваний фінансовий словник тощо. В основній частині подасться оцінка роботи, її частин, висловлюються побажання: подана до захисту дисертація — надзвичайно вагоме і скрупульозне дослідження про .... процедура аналізу дисертантки відзначається грунтовн істю, виваженістю, які забезпечуються вдалим використанням статистичного методу та ін. Завершення рецензіїЗауваження висловлюють за допомогою таких мовних формул, які ніби "стирають" певну категоричність (це вияв наукового такту): однак, на нашу думку, аналіз... виграв би, якби дисертант послідовніше розрізняв..., очевидно, помилково.., хотілося б... Кінцеві фрази при схваленні роботи: проте висловлені нами зауваження не знижують гарного враження, яке справляє дисертаційне дослідження .., із серйозним заглибленням у суть проблеми, зроблено важливі теоретичні висновки.