28.Количество вкладок. Что такое «мастер»?

Вкла́дка (англ. tab) — элемент графического интерфейса пользователя, который позволяет в одном окне приложения переключение между несколькими открытыми документами или предопределёнными наборами элементов интерфейса, когда их доступно несколько, а на выделенном для них пространстве окна можно показывать только один из них.

Вкладка представляет собой «выступ» с надписью, расположенный на границе выделенной под сменное содержимое области экрана. Клик мышью по вкладке делает её активной, и на управляемой вкладками области экрана отображается соответствующее ей содержимое. Вкладки располагаются друг за другом горизонтально, реже вертикально.

В отношении этого элемента интерфейса в окнах настроек часто применяют название «закладка». Исходная метафора — закладки в книге, дающие доступ к определённым страницам, выступающие за границы блока страниц. Но когда этот подход придумали использовать в интернет-браузерах для управления открытыми страницами, это название стало конфликтовать с понятием «сохранённая ссылка», которые в том контексте начали по-русски называться «закладками» задолго до этой идеи. Поэтому в браузерах этот элемент управления стали называть «вкладками», и теперь его всё чаще так называют и в других контекстах.

Мастер (англ. Wizard, «Волшебный помощник») — это инструмент, помогающий пользователю быстро и наглядно осуществить те или иные настройки в компьютерной программе (например — установки опции для той или иной операции), интерактивная функция в графическом интерфейсе пользователя, которая представляет собой последовательно сменяющие друг друга диалоговые окна для выполнения определённой задачи, которую можно разбить на этапы (шаги).

Иногда такие интерфейсы называют также Ассистентами, Джиннами или Друидами.

Microsoft Windows 95 (1995 год) — первая операционная система, в которой Мастера (Визарды) начали использоваться как встроенные системные утилиты. Наиболее известной подобной программой в ней в то время был Мастер подключения к интернету (в более поздних версиях Microsoft Windows называющийся Мастер установки нового подключения).

К 2001 году Мастера стали неотъемлемой частью многих популярных графических сред и приложений. Также и некоторые веб-приложения стали использовать подобный способ организации диалога с пользователем.

29.Навигация и ее цель.

Навигация – это возможность прохода куда-либо.

Целью навигации является переход пользоватлем в программе с одного информационно-ориентированого блока на другой информационный блок. (Дальше придумаете сами!)

30.Назначение и типы меню.

Меню - це метод взаємодії користувача з системою, при якому користувач вибирає із запропонованих варіантів, а не надає системі свою команду.

В даний час систем, які не використали б меню в тому або іншому вигляді, практично не залишилося. Пояснюється це просто. Меню дозволяє понизити навантаження на користувачів, оскільки для вибору команди не має потреби згадувати, яка саме команда потрібна і як саме її потрібно використовувати, бо вся (або майже вся) потрібна інформація вже міститься на екрані. Крім того, оскільки меню обмежує діапазон дій користувачів, з'являється можливість значною мірою вилучити з цього діапазону помилкові дії. Більш того: меню показує користувачам об'єм дій, які вони можуть зробити завдяки системі, і тим самим навчають користувачів. В більшості систем меню є об'єктивним благом, але вони неефективні, в основному, в системах із зовнішнім середовищем або перебігом часу.

Типи меню

Існують декілька різних таксономій меню, але основний інтерес представляють тільки дві з них. Перша таксономія ділить меню на два типи:

 статичні меню, тобто меню, постійно присутні на екрані. Характерним прикладом такого типу меню є панель інструментів головного меню;

 динамічні меню, в яких користувач повинен викликати меню, щоб вибрати який-небудь елемент. Прикладом є звичайне контекстне меню (див. далі).

У деяких ситуаціях ці два типи меню можуть зливатися в один. Наприклад, меню, що складається з кнопок доступу до меню, може працювати і як статичні (користувачі натискають на кнопки) і як динамічні (користувачі викликають меню).

Друга таксономія також ділить меню на два типи:

 меню, що розгортаються в просторі (наприклад, звичайне випадне меню). Всякий раз. коли користувач вибирає елемент нижнього рівня, верхні елементи залишаються видимими;

 меню, що розгортається в часі. При використанні таких меню елементи верхнього рівня з тих або інших причинах зникають з екрану.

Кожен тип меню в кожній з таксономій має певні недоліки Статичні меню з першої таксономії, як правило, забезпечують високу швидкість роботи, краще навчають користувачів, але займають місце на екрані. Навпаки, з динамічними меню ситуація протилежна. У другій таксономії перший тип (меню, що розгортаються в просторі) забезпечує велику підтримку контексту дій користувачів, але ця підтримка коштує втрати екранного простору. Другий тип раціональніше використовує простір, але гірше підтримує контекст.

Втім реальність для таксономій виявляється інша . Наприклад, майстер, будучи і динамічним меню з першої таксономії, і меню, що розгортається в часі, з другої, не виявляється швидшим, ніж, наприклад, меню, що розкривається. Тому дуже корисно навчитися аналізувати вплив і взаємопроникнення різних типів меню, а також усвідомлювати їх місце в інтерфейсі.