- •Авторитаризм.
- •2.Базові типи політичної культури за Алмондом та Верба: Патріархальний, підданства,активістській
- •3.Взаємовідносини держави та громадянського суспільства за різних політичних режимів
- •4.Виборча система сучасної України
- •5.Тоталітарний режим
- •6.Генеза та еволюція поняття «геополітика»;
- •7.Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на світову політику
- •8 Главные функции политических систем
- •9 Головні характеристики традиційних політичних систем
- •10.Громадянське суспільство: сутність та структурні елементи
- •11 Демократические политические режим
- •12. Джерела легітимності влади
- •14 Зміст системного підходу до вивчення політики
- •15.Історичні форми демократії
- •16. Класовий і загально соціальний підходи до визначення сутності держави
- •17. Критерії загального виборчого права : історія і сутність. Голосування: пряме і непряме. Цензи
- •18. Легальність та легітимність політичної влади
- •19. Методи вирішення політичних конфліктів
- •20 Модернізація: поняття та теорії модернізації
- •21 Об єднання громадян: різновиди та методи впливу на владу
- •22.Ознаки та основні функції держави
- •23.Основні елементи політичної культури
- •24.Теорії походження держави
- •25 Модернізовані політичні системи
- •26 Основні теоретичні моделі політичних систем (стон алмонд дойч)
- •28. Основні теоріх влади(реляціонистські, системні, біхевіористські)
- •29 Основні форми правління
- •30Основні функції політики
- •33. Політична етика: визначення та зміст
- •34. Політична ідеологія
- •35. Політична поведінка та фактори що її зумовлюють
- •36.Політична психологія
- •37 Політичний процес та його суб’єкти
- •38 Політичний режим: визначення та сенс поняття
- •39 Об єднання громадян, громадська організація, громадське об єднання
- •40 Еліта, політична еліта, політичне лідерство, типи еліт
- •41.Поняття пануючої еліти. Структура пануючої еліти.
- •42.Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів
- •43 Партія: поняття та ознаки
- •44 Поняття та типи політичної участі
- •45. Предмет політології
- •46 Принципи правової держави
- •47 Причини виникнення держави
- •48.Причини та умови виникнення тероризму
- •49. Проблеми політично еліти в науці: внески у вивчення еліти Конфуція, Аристотеля, Платона, мАкіавелі
- •50.Ресурси політично влади; різновиди та типологія
- •51.Реформа, революція, переворот, трансформація
- •52. Рівні політичної культури
- •53. Різноманітні форми авторитаризму
- •54. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі
- •55. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика .
- •57.Стилі лідерства
- •58 Структура політичної партії
- •59. Структура політичної влади
- •60 Структурні компоненти політичної системи
- •61.Субєкти політичної влади: соціальні, інституціональні та функціональні
- •62 Субєкти та об’єкти політики
- •63 .Суспільно-політичні рухи: визначення, особливості діяльності та існування
- •64 Сутність виборчої системи і типологія виборів
- •69. Сутність, структура, рівні політичної свідомості
- •72 Теорії демократії( колективістські теорії, ліберальні та елітарні концепції, плюралістична теорія, ідентитарні та конкурентні теорії, теорія партисіпаторної демократії)
- •73.Теорії еліт( Моска, пАрето, Михельс).
- •74.Теорії лідерства.
- •75. Тероризм як чинник політики
- •78Типи політичної культури : фрагментарна і інтегрована, тоталітарна, авторитарна і демократична культури
- •79 Типологія легітимності політичної влади
- •81Типологія політичних конфліктів
- •82 Типологія політичних систем
- •84 Форми державного устрою
- •85. Форми тоталітарних режимів
- •86. Функції політичних партій
- •87. Функції політичного лідера
- •88. Функції політичної влади
- •89. Функції політичної еліти
52. Рівні політичної культури
Можна виділити три показники, які визначають відповідні рівні сформованості політичної культури особи.
Показником першого рівня політичної культури особи є політичне пізнання, що включає наступні елементи:
рівень уваги до політичних подій;
володіння інформацією і наявність власної думки;
рівень компетентності у сфері політики.
Наступний, другий, більш високий рівень - це відношення до політики і політичної системи. Тут важливі наступні моменти:
оцінка діяльності властей;
частота обговорення політичних проблем з друзями, родичами, знайомими і др.;
рівень національної гордості за політичну систему країни, за її успіхи в різних областях, за положення країни на міжнародній арені.
Показник третього, найвищого рівня - це ступінь участі в політичному житті суспільства. Даний рівень політичної культури припускає:
рівень політичної активності особи;
форми участі в політичному житті;
участь в державній політиці або в органах місцевого самоврядування;
ступінь віри людей в те, що вони здатні робити вплив на політичні рішення і вибір методів такого впливу.
Високий рівень політичної культури, як правило, може бути лише у тих, хто безпосередньо бере участь в політиці, і ніж більш це бере активну участь, тим рівень політичної культури вище.
53. Різноманітні форми авторитаризму
Авторитаризм може існувати в найрізноманітніших формах. В історичному минулому він виступав у формі древніх тираній, деспотій, абсолютних монархій і у формі різних аристократичних режимів.
Залежно від того, на які соціальні групи і інститути спирається влада, можна виділити такі форми авторитарного режиму:
Військові диктатури, що передбачають опір на армію. В умовах нерозвинутого громадянського суспільства і слабких демократичних традицій військові виступають найбільш організованою силою, яка володіє ресурсами для захоплення влади (як правило, шляхом державного перевороту). Подібні режими - досить часте явище в Африці, латинській Америці, на близькому Сході. Придушуючи політичні свободи, військові можуть виступити ініціаторами економічної модернізації суспільства (військова диктатура генерала А.Піночета в Чилі).
Теократичний - з опорою на духовенство і релігію. На зразок можна навести сучасний Іран, де з середини 90-х pp. намітилась тенденція до лібералізації режиму.
Олігархічний - влада належить певним корпоративним кланам.
Вождистський (режим особистої влади), що опирається на авторитет сильного лідера. Сам режим може мати підтримку народу.
Змішані, поєднуючи в собі елементи різних режимів. Так, режим, встановлений С.Хусейном в Іраці, володів властивостями військового, вождистського і частково теократичного режимів одночасно.
Поряд з вищевказаними виділяють однопартійні і багатопартійні, президентські і парламентські, традиційні і мобілізаційні форми авторитаризму.
54. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі
Теза про панування єдиної ідеології в державі є ключовою при розгляді різних аспектів тоталітаризму, оскільки саме ідеологічний монізм дозволяє одній партії монополізувати владу і, понад те, здобувати підтримку населення. Тоталітарна ідеологія пропонує принципи, за якими має функціонувати нове суспільство, а, отже, для реалізації мети режиму вона має бути єдиним світоглядним орієнтиром. Переконати громадян у доцільності монізму партії, яка пропонує загальнодержавну ідеологію, та в правильності тверджень цієї ідеології можна тільки при замовчуванні або й прямій забороні альтернативних ідей. Адже вони за умов тоталітаризму виступають як опозиційні, оскільки плюралізм думок стає загрозою режимові. Відтак влада створює умови, за яких прагнення громадян до альтернативності є фактично неможливим. Це досягається шляхом ідеологічного контролю за поширенням інформації. Отже, цензурна політика, спрямована на ідеологічну фільтрацію будь-якої доступної населенню інформації, є необхідною умовою унеможливлення опозиційності.
Цензура існує у будь-якій державі. Але політична цензура як прояв саме ідеологічної дискримінації є атрибутом держави тоталітарної, оскільки стоїть на сторожі збереження ідеологічної єдності . Тому, коли говоримо про тоталітаризм, то в цьому контексті можемо констатувати наявність не лише класової, національної та расової дискримінації, але й дискримінації ідеологічної, проявом якої є заборона опозиційних думок та нав’язування режимом власних ідей. І оскільки в тоталітарній державі ідеологізуються всі суспільні сфери, то цензура, як механізм забезпечення ідеологічного монізму, має бути тотальною.
Суттєву роль у формуванні необхідної для тоталітаризму свідомості відіграють такі механізми впливу, як: засоби політичної соціалізації, політична пропаганда, ідеологічна індоктринація. І оскільки ці механізми застосовуються для нав’язування панівної ідеології, то з інформації, яка доходить до населення, вилучаються будь-які дані, що містять ознаки інших ідеологій.
Іншими словами, особливість тоталітарної цензури полягає в тому, що вона містить не лише компонент заборони, але й вимоги до контрольованих об’єктів уникати як небажаних для режиму повідомлень, так і подавати необхідні для нього дані.
Отже, цензура в тоталітарній державі є політичною цензурою в силу політизації суспільного життя, зв’язку всіх його сфер з політичними питаннями не лише через ідеологічний монізм, але й через необхідність впровадження у свідомість населення відповідної ідеології.
Метою цензури в СРСР, Італії, Німеччині в період панування тоталітарних режимів був потужний вплив на громадську думку, зокрема на формування лояльності до влади. В цих умовах політична цензура стає тотальною.
Тоталітарна цензура тісно пов’язана з політичною пропагандою здійснюваною державою, оскільки проникнення забороненої інформації може суперечити пропагандистським гаслам. При цьому цензура не допускає реального відображення політичної, економічної та соціальної ситуації у країні.
При здійсненні політики, спрямованої на формування принципів цензури, обмеження впливу альтернативних джерел інформації, тоталітарні режими широко використовували засоби масової інформації.
Цензурні обмеження тоталітарна влада застосовує не лише до засобів масової інформації, але й до видавництв, фондів бібліотек, репертуару видовищних закладів