- •Авторитаризм.
- •2.Базові типи політичної культури за Алмондом та Верба: Патріархальний, підданства,активістській
- •3.Взаємовідносини держави та громадянського суспільства за різних політичних режимів
- •4.Виборча система сучасної України
- •5.Тоталітарний режим
- •6.Генеза та еволюція поняття «геополітика»;
- •7.Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на світову політику
- •8 Главные функции политических систем
- •9 Головні характеристики традиційних політичних систем
- •10.Громадянське суспільство: сутність та структурні елементи
- •11 Демократические политические режим
- •12. Джерела легітимності влади
- •14 Зміст системного підходу до вивчення політики
- •15.Історичні форми демократії
- •16. Класовий і загально соціальний підходи до визначення сутності держави
- •17. Критерії загального виборчого права : історія і сутність. Голосування: пряме і непряме. Цензи
- •18. Легальність та легітимність політичної влади
- •19. Методи вирішення політичних конфліктів
- •20 Модернізація: поняття та теорії модернізації
- •21 Об єднання громадян: різновиди та методи впливу на владу
- •22.Ознаки та основні функції держави
- •23.Основні елементи політичної культури
- •24.Теорії походження держави
- •25 Модернізовані політичні системи
- •26 Основні теоретичні моделі політичних систем (стон алмонд дойч)
- •28. Основні теоріх влади(реляціонистські, системні, біхевіористські)
- •29 Основні форми правління
- •30Основні функції політики
- •33. Політична етика: визначення та зміст
- •34. Політична ідеологія
- •35. Політична поведінка та фактори що її зумовлюють
- •36.Політична психологія
- •37 Політичний процес та його суб’єкти
- •38 Політичний режим: визначення та сенс поняття
- •39 Об єднання громадян, громадська організація, громадське об єднання
- •40 Еліта, політична еліта, політичне лідерство, типи еліт
- •41.Поняття пануючої еліти. Структура пануючої еліти.
- •42.Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів
- •43 Партія: поняття та ознаки
- •44 Поняття та типи політичної участі
- •45. Предмет політології
- •46 Принципи правової держави
- •47 Причини виникнення держави
- •48.Причини та умови виникнення тероризму
- •49. Проблеми політично еліти в науці: внески у вивчення еліти Конфуція, Аристотеля, Платона, мАкіавелі
- •50.Ресурси політично влади; різновиди та типологія
- •51.Реформа, революція, переворот, трансформація
- •52. Рівні політичної культури
- •53. Різноманітні форми авторитаризму
- •54. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі
- •55. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика .
- •57.Стилі лідерства
- •58 Структура політичної партії
- •59. Структура політичної влади
- •60 Структурні компоненти політичної системи
- •61.Субєкти політичної влади: соціальні, інституціональні та функціональні
- •62 Субєкти та об’єкти політики
- •63 .Суспільно-політичні рухи: визначення, особливості діяльності та існування
- •64 Сутність виборчої системи і типологія виборів
- •69. Сутність, структура, рівні політичної свідомості
- •72 Теорії демократії( колективістські теорії, ліберальні та елітарні концепції, плюралістична теорія, ідентитарні та конкурентні теорії, теорія партисіпаторної демократії)
- •73.Теорії еліт( Моска, пАрето, Михельс).
- •74.Теорії лідерства.
- •75. Тероризм як чинник політики
- •78Типи політичної культури : фрагментарна і інтегрована, тоталітарна, авторитарна і демократична культури
- •79 Типологія легітимності політичної влади
- •81Типологія політичних конфліктів
- •82 Типологія політичних систем
- •84 Форми державного устрою
- •85. Форми тоталітарних режимів
- •86. Функції політичних партій
- •87. Функції політичного лідера
- •88. Функції політичної влади
- •89. Функції політичної еліти
18. Легальність та легітимність політичної влади
Легітимність і авторитетність влади — явища певною мірою схожі. Легітимність означає згоду з владою, коли він добровільно визнає її право приймати рішення, які повинні виконуватися. Чим нижчий рівень легітимності, тим частіше вона буде спиратися силовий на примус.
Від легітимності потрібно відрізняти поняття легальності влади.
Легальність влади — це юридичне поняття, яке означає відповідність дій влади (спосіб завоювання та здійснення влади) діючому на той час законодавству.
Між легітимністю і легальністю можуть бути суперечності. Не всі закони, прийняті відповідно до встановленої процедури, можуть оцінюватись населенням як справедливі, нарешті, законно обрана влада у випадку невиконання своїх зобов’язань, невдалого екномічного курсу, який призвів до різкого падіння рівня життя, може втратити довіру з боку населення. У цьому випадку спостерігається процес делегітимації влади. У той же час нелегальна за своїм похподженням влада може у свою чергу бути виправдана і підтримана народом.
Легітимність політичної влади — це стан, коли право чинність даної влади визнають суспільство і міжнародне співтовариство; це форма підтримки, виправдання правомірності застосування влади і здійснення правління державою.
Легітимність влади є її невід'ємною ознакою. Легітимність не є синонімом законності, оскільки політична влада не завжди спирається на право і закони, але завжди користується певною підтримкою принаймні частини населення. Основними джерелами легітимності є три основні суб'єкти: населення, уряд і зовнішньополітичні структури.
19. Методи вирішення політичних конфліктів
Типологія політичних конфліктів, як відомо, неоднозначна — конфлікти різні, не подібні. Отож важко вказати на єдині способи і шляхи їх вирішення — немає якихось універсальних способів.
Типовими шляхами є:
1) компроміс на підставі збереження позицій: згода, побудована на взаємних поступках; зменшення ресурсів однієї із сторін; розуміння прав та інтересів супротивника. Частіше це шлях примирення, пов'язаний не з однобічним нав'язуванням волі, а з активністю обох конфліктуючих сторін;
2) примиренність на підставі примусовості (спосіб насилля), що дозволяє ігнорувати аргументи супротивника.
Розв'язання конфлікту — це не просто послаблення його насильницького і руйнівного потенціалу, але й усунення онтологічного змісту самого конфлікту, його предмета, його підгрунтя. Конфлікт є вирішеним, якщо всі учасники беззастережно визнають досягнуті домовленості, а проблеми, які породили політичне протиборство, не стають предметом конфлікту.
Завершення конфлікту — більш широке поняття, ніж вирішення. Конфлікт може завершитися, наприклад, загибеллю обох сторін, але це не означає, що він був вирішеним. Під завершенням конфлікту розуміється його закінчення, припинення з будь-яких причин, а під вирішенням розуміють становище, коли припиняється протиборство.
Для врегулювання і завершення конфлікту необхідно:
— встановити точну діагностику протиборства, включаючи з'ясування його мотивів, причин;
— прогнозувати хід і наслідки конфлікту. Головне — змусити сторони усвідомити необхідність виробити спільне рішення виходу із ситуації. Чим чіткіше визначено предмет непорозумінь і наслідків, тим більше шансів на ефективність вирішення.
Можливі два варіанти вирішення конфлікту:
— вирішення самими учасниками конфліктуючих сторін. Переговори дозволяють дійти згоди, коли відкривають шлях до співробітництва між протилежними сторонами.
— зближення позицій та інтересів протилежних сторін через посередника — медіатора . Завдання медіатора — дати сторонам готове рішення, яке сторони готові і повинні виконувати, домовитись, дійти згоди. Важливо, щоб медіатором виступала нейтральна сторона, поважана обома сторонами.
Однією з форм вирішення політичних конфліктів є референдуми із правовими наслідками — наприклад, прийняття конституції, визначення статусу території та ін. Другою формою є вибори. В ролі арбітра як у першому, так і в другому випадках виступають самі громадяни. Важливим арбітром в політичних конфліктах виступає Конституційний Суд.