89.Основи і методи розподілу доходів між бюджетами.

Розмежування доходів між бюджетами має забезпечити надійність і стабільність доходної бази бюджетів усіх рівнів. При цьому можливості мобілізації доходів на кожному рівні повинні безпосередньо залежати від зусиль відповідних органів влади та управління. Вони повинні також мати дієві важелі впливу на забезпечення надходження закріплених за ними податків, на платників цих податків. Інакше вони не зможуть вести ефективну фінансову політику в сфері доходів і будуть повністю залежні від некерованих ними процесів.

Розподіл доходів є похідним від розподілу видатків і має у своїй основі принцип фінансової децентралізації.

Розподіл доходів базується на нормативно-правовому забезпеченні адміністративно-територіальних одиниць джерелами доходів, які поділяються на : - загальнодержавні , - місцеві

Вихідними принципами формування доходів бюджету є:

• фіскальна ефективність;

• економічна ефективність

• соціальна справедливість

Розмежування доходів між бюджетами може проводитись методами.

1) закріплення за кожним бюджетом певних доходів. Він властивий, насамперед, бюджетному устрою, що виходить з принципу автономності. Закріплення може встановлюватись шляхом повної передачі того чи іншого доходу у конкретний бюджет, чи шляхом встановлення нормативів розподілу окремих доходів між двома чи декількома бюджетами. Нормативи можуть встановлюватись як у твердо фіксованих розмірах в процентах від загальної суми надходжень, так і шляхом розподілу ставок податків.

При цьому може фіксуватись розмір ставки, за якою здійснюються платежі до центрального бюджету, так максимальна ставка. Такий механізм дає можливість місцевим органам самостійно регулювати свою доходну базу і впливати на платників.

2) встановлення системи бюджетного регулювання, тобто проведення відрахувань до бюджетів нижчих рівнів виходячи з їх потреб. При цьому всі доходи поділяються на дві групи: закріплені і регулюючі. Закріплення окремих доходів в цілому проводиться аналогічно, як і при попередньо розглянутому методі. Від регулюючих доходів щорічно встановлюються для кожного бюджету індивідуальні нормативи з метою збалансування цих бюджетів, або вирівнювання їх доходної бази. Бюджетне регулювання є способом централізованого керівництва в сфері складання, затвердження і виконання бюджету.

90.Основи розмежування доходів між бюджетами.

Розмежування доходів між бюджетами має забезпечити надійність і стабільність доходної бази бюджетів усіх рівнів

Розподіл доходів базується на нормативно-правовому забезпеченні адміністративно-територіальних одиниць джерелами доходів, які поділяються на :

- загальнодержавні (закріплені- повністю чи частково надходять до даного бюджету; регулюючі – від яких встановлюються відрахування до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їх потреб, регулюються щорічно).

- місцеві – закріплюються за місцевими бюджетами відповідно до того, який орган їх встановлює. Це податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, збір за місця для паркування транспортних засобів, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, туристичний збір, єдиний податок.

Розмежування доходів між бюджетами може проводитись методами.

1) закріплення за кожним бюджетом певних доходів. Він властивий, насамперед, бюджетному устрою, що виходить з принципу автономності.

2) встановлення системи бюджетного регулювання, тобто проведення відрахувань до бюджетів нижчих рівнів виходячи з їх потреб. При цьому всі доходи поділяються на дві групи: закріплені і регулюючі.

Доходи Державного бюджету України включають:

1) доходи, що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі, а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України 2) гранти і дарунки у вартісному обрахунку; 3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів; 4) 50 відсотків надходження адміністративних штрафів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що накладаються уповноваженими органами (посадовими особами).

До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб на території цих міст.

До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, на території цих міст. До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб на цій території.