67.Засади бюджетного фінансування освіти.

Фінансування державних закладів освіти , установ та організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не менш 10% національного доходу.

Регуювання надання освітніх послуг закладено у законах України “Про освіту”,“Про професійно-технічну освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про вищу освіту”.

Згідно функціональної класифікації видатків бюджету, видатки на освіту включають: дошкільну освіту, загальну середню о., професійно-технічну о., вищу освіту, післядипломну освіту, позашкільну, програми матеріального забезпечення навчальних закладів, інші заклади та заходи у сфері освіти, дослідження і розробки у сфері освіти.

За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансується дошкільна та загальна середня освіта. Міських та районних бюджетів – заклади освіти для громадян, що потребують соціальної допомоги та реабілітації. Обласних та бюджету АРК – заклади професійно-технічної освіти, що виконують державне замовлення, вищі заклади освіти 1-4 рівня акредитації.

Державне фінансування вищої освіти та науки в Україні є вкрай незадовільним. Відповідно держава втрачає передові позиції щодо рівня освіченості громадян, скорочуються масштаби та рівень якості підготовки науково-педагогічних кадрів, помітно погіршуються умови для творчої роботи вчених та викладачів.

Обсяги бюджетного фінансування на вищу освіту становили 30% всіх видатків на освіту у 2010 році.

68.Засади і принципи розмежування видатків між бюджетами.

Розподіл видатків між бюджетами ґрунтується на 2-х принципах:

- відомчої підпорядкованості – фінансування здійснюється з бюджету органу управління, якому підпорядковується суб’єкт бюджетного фінансування.

- територіального розташування - фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб’єкт бюджетного фінансування.

Розмежування видів видатків, визначених у пунктах 2 і 3 ст. 82 Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяють на такі групи:

1) перша група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів. Ці видатки здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

2) друга група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України. Ці видатки здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів;

3) третя група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Ці видатки здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.

Згідно з розподілом державних функцій між бюджетами різних рівнів видатки поділяються за видами функціональних повноважень:

- видатки на делеговані повноваження

- на власні повноваження.

Право на здійснення таких видатків передається органам місцевого самоврядування за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів.

Розподіл доходів є похідним від розподілу видатків і має у своїй основі принцип фінансової децентралізації.