50.Державне субсидіювання суб’єктів підприємницької діяльності.

Державне субсидіювання – це форма надання державної фінансової допомоги Юр і Фіз особам. Державне субсидіювання суб’єктів підприємницької діяльності з бюджету включає в себе держ. субсидії, держ. субвенції і держ. дотації. 

Держ. субсидії – це всі невідплатні поточні виплати підпр-м, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведення платежів. 

Держ. субвенція – є цільовим виділенням коштів з бюджету суб’єктам підпр-ва на фін-ня певних програм на умовах пайової участі з бюджетом та отримання коштів. 

Держ. дотація – це кошти, що виділ-ся з бюджету підпр-вам на покриття їх збитків в рез-ті проведення певної фін-ої політики державою в сфері ціноутворення (як правило, обмеження рівня цін).

В Укр., наприклад, держ. дотації надаються с/г підпр-вам. Держ. дотація суб’єктам підпр-ва може надаватися у сумі, що повністю відшкодовує збитки чи покриває їх частково, що визнач-ся станом бюджету. Обсяг дотації встановляється як різниця між витратами і доходами підпр-ва. Віділеня коштів може проводитись на підставі планових чи фактичних розрахунків.

Фінансова підтримка за рахунок коштів ДБ надається державним та іншим підприємствам, у майні яких частка держ. власності перевищує 50%. Такі бюдж асигнування надаються на поворотній основі або безповоротній основі з метою запобігання банкрутства, відновлення платоспроможності, оздоровлення фін стану цих підприємств, забезпечення ефективності господарської діяльності та підвищення конкурентоспроможності.

51.Державний борг та його структура.

До формування державного боргу призводить використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі.

Державний борг – це сукупність зобов'язань держави перед іноземними та внутрішніми кредиторами, загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених зобов’язань держави, включаючи боргові зобов’язання держави, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Економічна сутність державного боргу виявляється через дві його функції: фіскальну – залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків та регулюючу – коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни.

Державний борг формується під впливом як об’єктивних (несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і скорочення на цій основі податкової бази і т.д.), так і суб’єктивних факторів, що пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці проведення реформ та фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку.

Структура державного боргу:

1. державний борг: внутрішній борг: заборгованість перед юридичними особами; заборгованість перед банківськими установами; зовнішній борг: заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку; заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління; заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками; заборгованість не віднесена до інших категорій.

2. гарантований борг: внутрішній борг: заборгованість перед юридичними особами; заборгованість перед банківськими установами; заборгованість не віднесена до інших категорій; зовнішній борг: заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку;