39.Видатки Державного бюджету України на фундаментальні дослідження.

Фундаментальними дослідженнями є пошукові теоретичні напрями науки. Визначити наперед результативність та ефективність таких досліджень дуже складно через не прогнозованість результатів, тому неможливо встановити їх вартісну оцінку. У зв'язку з великим ризиком використання інвестованих коштів ці дослідження фінансуються за допомогою бюджету або спеціальних фондів.

Видатки бюджету на фундаментальні дослідження включають видатки на фундаментальні дослідження наукових установ і видатки на фінансування Державного Фонду фундаментальних досліджень.

Згідно з чинним законодавством бюджетне фінансування фундаментальних наукових досліджень здійснюється шляхом базового фінансування.

В Україні з Б передбачається фінансування фундаментальних досліджень. Обсяг видатків Б на ці потреби складає 2% від загальної суми Б фінансування науки, може здійснюватись за 2 методами:

• фінансування наукових закладів – кошти з Б виділяються виходячи з потреб цього закладу. Під отриману суму фінансування формується план науково-дослідних робіт;

• фінансування наукових проектів, тем – кошти виділяються під конкретну тему. Фінансування отримує та наукова установа, яка буде проводити дане дослідження.

В Україні застосовується паралельно обидва методи. Основна стаття витрат – фонд з/п, розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку з/п.

Кількість посад встановлюється штатним розкладом, який затверджується керівником даної організації. Ставки з/п залежать від посади (лаборант, інженер, провідний спеціаліст), вченого ступеня (кандидат, доктор наук) і вченого звання (старший науковий співробіник).

У разі фінансування наукової тематики розробляються кошториси на кожну тему. Визначену суму асигнувань отримує той науковий заклад, який розроблятиме цю тему.

40.Види боргових зобов’язань держави.

Основною формою державного кредиту є державні позики, які прийнято класифікувати за певними ознаками. За правовим оформленням розрізняють:

• державні позики, що надаються на підставі угод (безоблігаційні).

Як правило, угодами оформляються кредити від урядів інших країн (міжурядові позики на двосторонній основі), а також кредити від міжнародних організацій (зовнішні позики на багатосторонній основі);

• державні позики, забезпечені випуском цінних паперів, за допомогою яких мобілізуються кошти на фінансовому ринку.

Позики формулюються 2 видами ЦП – облігаціями та казначейськими зобов’язання-ми (векселями). Облігація – це боргове зобов’язання держави, за яким у встановлені терміни повертається борг і виплачується дохід у формі процента чи виграшу. Вони можуть буди знеособленими (на покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти). Казначейські зобов’язання мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Казначейські зобов’язання можуть бути: а) довгострокові – від 5 до 10 років; б) середньострокові – від 1 до 5 років; в) короткострокові – до 1 року. За місцем розміщення позики поділяються на:

— внутрішні (облігації, казначейські зобов'язання), що розміщуються в певній країні на внутрішньому фінансовому ринку і зазвичай у національній валюті;

• зовнішні (облігації, фідуціарні позики), які розміщуються на міжнародному фінансовому ринку переважно в іноземній валюті чи безоблігаційні позики, що надаються на підставі угод і надходять ззовні від урядів інших країн, міжнародних організацій та нерезидентів.

За характером виплати доходу державні позики поділяються на:

• процентні (дохід встановлюється у вигляді позикового проценту)

• виграшні (виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів)

• безпроцентні (не передбачають виплату прибутку власникам облігацій, але гарантують одержання відповідних товарно-матеріальних цінностей).